Головна

життєві історії

Ми одружилися з Максом всього рік тому, хоча нам обом вже трохи за 30. Отже, попри вік, ми – молода сім’я без дітей поки що – не поспішаємо. Обоє працюємо, кохаємо один одного, налагоджуємо побут. Але раптом мама Макса вирішила що нам дуже дуже треба дитину – ще на вчора,  а ще я виявляється дуже мало годую чоловіка, йому вже скоро дрібні монетки в кишені треба сипати, аби вітром не знесло. І почалося моє нинішнє веселе життя. І моя дорога Людмила Олександрівна почала приходити до нас додому раз, а то й кілька разів на тиждень. Приносить каші, котлети, картоплю, рагу, вареники, пиріжечки. – Все своє, сама робила! – любить казати свекруха. І Макс, я вам скажу, просто наминає все це. І гардероб йому потрібен вже новий. А цей запах в квартирі постійно! Адже гарячі супи чи котлети одразу в холодильник не поставиш. Отже кухня наповнюється всіма ароматами, якими тільки може, доки страви не охолонуть
життєві історії 0
Ми одружилися з Максом всього рік тому, хоча нам обом вже трохи за 30. Отже, попри вік, ми – молода сім’я без дітей поки що – не поспішаємо.
Був спекотний суботній день, я гуляла з подругою в парку і ми їли морозиво. В один момент Оксана вражено показала пальцем на довгобородого чоловіка. Він був геть змарнілий, одягнений у старе лахміття й бурмотів собі під ніс. Я впізнала Руслана не відразу, а лише через десять секунд. Я не могла повірити в те, як він виглядає. Він пройшов повз нас зі скляним поглядом і навіть не помітив мене. Я зателефонувала його сестрі і вона все підтвердила
життєві історії 0
Я зустріла свого колишнього хлопця через два місяці після розриву. Він виглядав геть інакше, і я звинувачую в цьому себе. Руслану 35 років, він був чудовим хлопцем, але
Зовиця вчора о 7 ранку подзвонила в квартиру. Я б знала – двері не відчиняла! Але відкрила на свою голову. Маргарита зайшла і сказала що посидить у нас дві години з племінником, бо у неї на 9 зустріч в нашому районі, а всі кав’ярні ще зачинені. Простягла коробку дешевих цукерок «Стріла», які я не їм і тим більше наш піврічний син. Ну добре, впустила. Думала, посидить кілька годин в іншій кімнаті, щось там подивиться тихо в телефоні і піде у своїх справах. Але наша Марго не з тих, хто може посидіти тихо, поки ми прокидаємося і займаємося своїми ранковими справами. – Оленко, а що є поїсти, бо я дома не встигла? – Розігрій, що побачиш у холодильнику. Мікрохвильовка он. – Ой. Мікрохвильовка – то шкідливо, а що ще є? – У хлібниці є батон, намаж його маслом. З чаєм буде нормально. Він на полиці. – А ти б не могла?
життєві історії 0
Зовиця вчора о 7 ранку подзвонила в квартиру. Я б знала – двері не відчиняла! Але відкрила на свою голову. Маргарита зайшла і сказала що посидить у нас
І от що це за людина така, ця огрядна пані? У мене донці 4 роки, працюю я не на повній зайнятості, тому маю досить вільного часу і ми часто з Веронічкою їздимо маршруткою з Києва в село не далеко від Броварів. Де живе моя бабуся. Дорога займає трохи більше години в одну сторону, зате дитина гуляє на свіжому повітрі в бабусі, серед квітів, а я щось допомагаю. Поїхали і вчора, а тут ця пані зі своєю сумерою в маршрутці, каже мене: візьміть свою дитину на руки, а я сяду! Квиток я на дочку беру, але таке почалося. Пані продовжувала нависати над нами та голосно дихати. Інші пасажири просто спостерігали і ніхто не втручався. Я зрозуміла, що треба бути наполегливішою, хоча батьки завжди вчили бути ввічливою зі старшими
життєві історії 0
У мене донці 4 роки, працюю я не на повній зайнятості, тому маю досить вільного часу і ми часто з Веронічкою їздимо маршруткою з Києва в село не
Я ніколи не думала, що виховавши двох синів, таке ось почую від одної з невісток. Ми з чоловіком все для них робили. Після весілля що Людмила, що Олена, отримали не просто чоловіків, а діамант в людській подобі
життєві історії 0
Я ніколи не думала, що виховавши двох синів, таке ось почую від одної з невісток. Ми з чоловіком все для них робили. Після весілля що Людмила, що Олена,
Я прекрасно знала, що у мого чоловіка є дамочки на стороні, але все одно не могла його покинути. Я просто змирилася з цим. Коли стало зрозуміло, що на цьому світі йому залишилось не багато, я вважала це кармою. Я заберу гроші, які залишилися після нього, як нагороду за таке з ним не легке життя
життєві історії 0
Я доглядаю за своїм чоловіком, який занедужав. Але тільки тому, що у нього багато грошей Я прекрасно знала, що у мого чоловіка є дамочки на стороні, але все
Я одружений понад тридцять років. Ми з дружиною Яною затишно живемо у хатинці, яку самі ж і побудували. Я завжди кохав свою Яну, навіть коли вона трішки набрала лишнього, чи без каплі макіяжу. Вона подобалася мені такою, яка вона є. Але недавно все змінилося і дуже стрімко. Я розумію, що всі з цим стикаються, але ми виявилися, не готовими до кардинальних змін
життєві історії 0
Я одружений понад тридцять років. Ми з дружиною Яною затишно живемо у хатинці, яку самі ж і побудували. Я завжди кохав свою Яну, навіть коли вона трішки набрала
– Орися Тарасівна, доброго дня! Тут така справа, квитки “халявні” нам перепали в театр. Чи не могли б ви сьогодні посидіти з онуком? Ми просто так давно не були в театрі. – Орися Тарасівна з відповіддю не забарилася. – Звісно, що шкода, щоб квитки прогоріли. Я з онуком сидіти не буду, бо сьогодні магнітні бурі. Але знаю як врятувати ситуацію, ще й грошей підзаробити. Нехай Орест йде в театр, бо йому потрібно відволіктись від роботи в офісі. А ось твій квиток можна комусь за гроші запропонувати
життєві історії 0
Чоловіку на роботі дали два квитки в театр. Я, чесно вам скажу, вже “сто років” там не була. Тому коли Орест подзвонив і спитав, чи підемо чи ні,
Тато все життя жив, як той цар. Мама ледь шкарпетки йому не одягала, бо не величності це справа. Про тарілку, яку він жодного разу не поклав в мийку, я вже й мовчу. Напишу і про ті часи, коли тато мав дамочок на стороні. Мама не раз підіймала цю тему, а він раз у раз повторював, що без нього всі ми пропадемо, тому вона має з тим змиритися. Тому рішення, яке прийняла мама я одобрила, хоча після почались непорозуміння і в мене з татом
життєві історії 0
Коли мама зізналася мені, що йде від батька, я за неї пораділа. Ніколи б не могла подумати, що таке в моєму житті буде, але це правда. Мій батько
Син з дружиною вирішили побудувати будинок. Син проводить вихідні на будівництві, а невістка за останні місяці навчилася їздити до нас. Перед дванадцятою дзвонить телефон: “Алло, мамо, не хвилюйтеся. Ми скоро будемо у вас!” Та я і не хвилююся. Ми з Борисом лише переглянемось один на одного. Невістка п’є з нами каву, а потім повідомляє, що недосипає та втомлюється. Вона замикається у вільній кімнаті і лягає відпочивати. Але ми також не роботи! Тільки як це їм пояснити, я не знаю
життєві історії 0
Протягом тижня я доглядаю за своїми батьками, які вже давно не молоді, а у вихідні моя невістка привозить мені моїх онуків. Я не знаю, скільки ще зможу все

You cannot copy content of this page