Головна

життєві історії

За тиждень до нашого з Тарасом весілля моя майбутня свекруха Зоя Іванівна запросила лише мене одну на каву і озвучила всі свої умови. Я тоді не надала цьому значення, посміхнулася – та і все, адже це моє життя, життя нашої з Тарасом молодою родини, і мені здавалося неможливим, аби вона всерйоз думала, що я все це виконуватиму. Вона все розклала тоді по поличкам. Її промова складалася тільки з того, що я повинна робити, коли прийду їхню родину: по-перше, я маю одягатися, як вона скаже, я повинна поклонятися її родичам
життєві історії 0
За тиждень до нашого з Тарасом весілля моя майбутня свекруха Зоя Іванівна запросила лише мене одну на каву і озвучила всі свої умови. Я тоді не надала цьому
У всі поїздки за кордон, чи по Україні, ми брали з собою няню. Борис хотів насолоджуватися відпочинком сповна. Ось тому коли нашій спільній дочці виповнилося два рочки, в неї з’явився братик по татові – від няні. Я просила чоловіка одуматися, але він знав, як мене зупинити. “В тебе моя кредитка, роби що хочеш. А якщо ні, то повертайся в злиденне життя”. Все має свою ціну. Але ви знаєте, якби можна було повернути час назад, я б нічого не змінила, бо завжди мріяла про розкішне життя
життєві історії 0
Я з малечку мала чітке бачення життя. Я мріяла про чоловіка, який би забезпечував мене матеріально. Коли на своєму 32-му дні народженні я зустріла бізнесмена Бориса, здавалося, що
Ні, ну ще й лабрадор її на мою голову! До всіх цих нескінченних родичів. Так, ми живемо в квартирі свекрухи, але Лідія Іванівна сама нас вмовила, аби ми швидше зібрали на власне житло. Уже 6 років ми з Романом, дітьми, свекрухою і його сестрою мешкаємо разом у орендованій квартирі. Бо в моїй однушці з мамою ми б не помістилися. І все добре, сім’я хороша, свекруха і їсти приготує, і з дітьми всі свої вихідні дні сидить, бо я вийшла на роботу. Але сил моїх немає вже, от щиро кажу. Я Романа люблю, але він відкрив свій бізнес років п’ять років тому, і справа грошей особливо не приносить. Ну якщо скажу, що мені дуже потрібні гроші на дітей, то принесе зовсім трохи
життєві історії 0
Ні, ну ще й лабрадор її на мою голову! До всіх цих нескінченних родичів. Так, ми живемо в квартирі свекрухи, але Лідія Іванівна сама нас вмовила, аби ми
Коли мама Вадима дізналася, що я при надії, то зраділа і сказала, що і її заслуга в цьому є, бо кожної неділі вона ходила до церкви і молилася за дар материнства. Не скажу, що я була цьому рада, бо ми з Вадимом планували трішки довше для себе пожити, але, вже, що маємо те маємо. Цікавіше трапилося, коли на світ з’явилася наша донечка. В свекрухи ж стаж: “Я п’ятьох на світ привела, краще знаю”. А в рік часу я відвела Євуню в садочок!
життєві історії 0
Я не поспішала зі статусом мами, і мій чоловік був такої ж думки. Але в родині була одна людина, якій це заважало. Моя свекруха пишається тим, що виховала
Після того, як чоловік від мене пішов, я й не думала, що побачу його ще раз. Микола, окрім грошей, не приймав участь у вихованні дітей. А одного дня ми пішли на майданчик в центр міста, бо діти давно просили це зробити. Я чула, що там відкрився новий елітний ресторан, але не звернула на це увагу. За чистою випадковістю колишній чоловік теж приїхав в той заклад. Віктор, як його побачив, миттю підбіг до нього, а той просто вклав в його маленьку ручку гроші
життєві історії 0
Я завжди чула вираз, що гроші псують людей. Ніколи якось за це й не задумувалася, що це мене зачепить, бо жила не в дуже забезпеченій сім’ї. В моєї
Моя онучка з’явилася на світ рівно на сороковий день за моєю мамою. Спершу ми нічого дивного в цьому не вбачили. Це вже з часом відкрилась “таємниця”. Мама останні роки свого життя прожила в моєму будинку, ми з дружиною робили все, лиш би їй було комфортно. Але в селі у неї залишився вірний друг, собачка Томі, якого з часом ми забрали собі. Якби це не помітила дружина, я б ніколи не повірив, що таке існує
життєві історії 0
Моя онучка з’явилася на світ рівно на сороковий день за моєю мамою. Спершу ми нічого дивного в цьому не вбачили. Це вже з часом відкрилась “таємниця”. Мама останні
Як могла з нами так вчинити моя городська сестра – я не уявляю! В кого вона така – не відомо! Але і я з чоловіком і дітьми, і мої батьки також у їхній бік більше і не глянемо, не те, щоб їхати! Старша сестра з чоловіком і двома дітьми переїхали місяць тому у нову квартиру, трикімнатну в новобудові. Ми коли зібралися їхати подивитися на те чудо – узяли з собою дві курки, яєць, картоплі, буряків і моркви, а тато від продажу двох кабанів віз гроші – подарувати сестрі на окрему машину. Зайшли ми, обдивилися хороми, але не помітили у квартирі якихось ароматів від приготованих страв. А потім нам кажуть: взувайтеся, речі з собою беріть. Більш ми в квартиру не повернулися
життєві історії 0
Родина у нас велика і сільська. В селі жили мої прабабусі і бабусі, батьки наші – з сусідніх сіл на Полтавщині, одружилися і теж лишилися жити в селі.
Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з якого боку підійти. Знаю, що вона відмовлятиме, переконуватиме. Марія Гнатівна мене обожнює, вважає за донечку, ми з нею дуже близькі душевно. Вона дуже любить Анжеліку, та й мала бабусю – теж. Як я їх розлучу? А Ігор – він просто не вірить, що я піду від нього з дитиною. Але я піду. Рішення прийняла два тижні тому. Але досі не можу сказати про це свекрусі. Про те, що сьогодні вранці, після того, як завела дитину в садок, ходила на каву з іншим і він подарував мені ці нарциси
життєві історії 0
Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з
Днями в мами був день народження. Окрім мене в гостях було ще багато людей, тож я й не думала, що мати таке вчудить. Після привітань вона привселюдно почала робити мені зауваження стосовно одягу: “Ой, що це ти в одному і тому самому, невже не можна купити більш різноманітних речей, гроші ж є. Ось, подивися на свого хлопця і те, і друге. Ще ні разу не бачила в одному і тому самому. Тільки спробуй мені нормального хлопця під себе переробити “, – сказала мама
життєві історії 0
В мене мати завжди любила купувати багато речей, і так само завжди не було чого одягти. Шафи ломилися від вбрання, але то все, або старе, або не модне,
До мене приїхала мама і ми поїхали на закупи в місто. Нас не було, ну годину максимум, і заходимо ми додому із сумками, а з моєї ванної кімнати виходить якась дівчина замотана в рушнику. Мати зразу почала винити, але не Антона і ту дівчину, а мене. Я зібрала речі і поїхала таки до мами. Чоловік обриває телефон, а я хоч ображена, але відчуваю, що люблю Данила. Ну якесь вічне в мене невезіння, чесне слово!
життєві історії 0
Ну якесь вічне в мене невезіння, чесне слово! Я завжди знала, що не дуже везуча по житті. Коли не вивчила якийсь предмет, то завжди в школі питали, коли

You cannot copy content of this page