Головна

життєві історії

І навіщо було так наполегливо запрошувати, от скажіть, га? Ну тепер то я точно вирішила не пускати більше ніколи не відпускати донечку до колишніх чоловіка й свекрів! Це ж треба було таке втнути, ну ви скажіть! Здорова ще жінка, ледь за 60, а не може за 12-річною дитиною, яка приїхала погостювати, ліжко застелити чи тарілку зі столу прибрати та помити, та огірки й помідори зібрати, не залучаючи дитину – Настя ж відпочивати приїхала, а не на огороді сидіти
життєві історії 0
Ну тепер то я точно вирішила не пускати більше ніколи не відпускати донечку до колишніх чоловіка й свекрів! Це ж треба було таке втнути, ну ви скажіть! Здорова
Іринко, я б все для тебе зробила, але для твого чоловіка і гривні не дам. Я ніколи не прийму твій вибір. Колись настане час і ти пожалієш про свій вибір. Та час минав, а дочка не жаліла. Більше того, вона привела на світ третю дитину, хлопчика. Разом вони вже десять років. Я відвідую внуків, але знаєте, онук копія Дмитра і мене до нього не тягне, а ось дві старші онучки дуже схожі на Іринку, такі ж наполегливі і красиві. Я б була рада, якби одного дня Іринка постукала в мої двері і сказала, що розлучається
життєві історії 0
Вже минуло десять років з дня весілля моєї дочки, а я досі не можу прийняти її чоловіка. Ну гляну на низ двох і бачу, що не Дмитро її
Вже минуло 20 років, як я вийшла заміж за Гната. Зараз нашому сину і донці 18 і 14 років. А мій коханий чоловік три рки тому полинув на хмаринку. Ще коли ми з Гнатом тільки ми побралися, його мама Антоніна Петрівна зажадала, щоб мій чоловік віддав їй ключі від її квартири і виписався, бо до нашого шлюбу вони жили разом. Чоловік жив у мене, хоча свого часу все зробив, щоб вони з мамою приватизували квартиру. А за фактом вона залишила його ні з чим. Два роки тому я виїхала з дітьми у Францію. У нас своє життя вже тут. Спілкуюся іноді із сестрою чоловіка, яка теж закордоном і з матір’ю майже не спілкується. Свекруха залишилася одна в результаті, заслабла вже. І тут – не повірите! – у мене прокинулася до неї  жалість! Знала б, чим обернеться
життєві історії 0
Вже минуло 20 років, як я вийшла заміж за Гната. Зараз нашому сину і донці 18 і 12 років. А мій коханий чоловік три рки тому полинув на
Діти пішли на балкон і закрили двері, але я все почула. – Я не готова жити з твоєю мамою в пішій доступності. Ти ж знаєш, вона нам життя не дасть. – Віро, але ти ж розумієш, що ця квартира колись нашим дітям залишиться? Та невістка була невблаганна. Після розмови вона одягла піджак і вийшла з квартири. Антону нічого не залишалося, як просто вибачитися і провести мене на поїзд. – Ти ж розумієш, що вона тобою крутить як хоче? – Мамо, все я розумію, але сім’я для мене все. Вибач. Буде краще, якщо все залишиться, як воно є
життєві історії 0
Завжди дякувала Богу, що подарував мені таку хорошу невістку. Ми з чоловіком так мріяли про донечку, але і син в нас нівроку. Антон гарно вчився, з дитинства займався
Я дружина старшого сина Тамари Романівни. Разом з Ігорем ми вже 15 років. І все життя я не така для свекрухи. Не така розумна, красива, не так одягаюся,  не так виховую дитину. Ну звичайно нічого не роблю. У молодшого сина свекрухи – вже друга дружина. Йому зараз 40, дружині – 20 і звичайно вона  дуже розумна і красуня. Їсти не готує, бо не вміє, зате дуже активна і спортивна, заробляє добре. А Тамара Романівна – на хвилиночку! – у нас живе в свої приїзди, я готую на всіх, вона нічого не робить, ходить в театри і насіння лускає. Коли іноді свекруха робить чай або каву робить собі і сину – у мене навіть не питає, чи хотіла б я також
життєві історії 0
Я дружина старшого сина Тамари Романівни. Разом з Ігорем ми вже 15 років. І все життя я не така для свекрухи. Не така розумна, красива, не так одягаюся, 
Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти, ніхто не плакав. Всіх родичів і сусідів цікавив інший факт: як ми з чоловіком дозволили єдиній дочці зустрічатися з чоловіком, який старший на два роки за її тата
життєві історії 0
Ми з чоловіком з вибором дочки змирилися, але недавно їздили в село на прощання з тіткою. Людоньки, скільки ж я наслухалася. За тіткою, якій не було й шістдесяти,
Я людина пряма. І саме через це, мабуть, настав кінець нашого спілкування з Валентиною Володимирівною – мамою мого Діми. Раніше до нас свекруха постійно приїжджала і любила мене повчати. Ну не може бути невістка на її думку хорошою господинею. Я повинна встигати працювати на роботі, потім робити всю домашню роботу вдома, сидіти з дитиною. А спати невістці чи серіал дивитися, або книжку почитати чи з подругами на каву – ви що, це не обов’язково. І ось я взяла й почала розповідати Валентині Володимирівні про те, як прати краще, і про готування, шиття, і так далі, щоб усе встигнути. Дивлюся, а в неї очі так на лоба піднімаються
життєві історії 0
Я людина пряма. І саме через це, мабуть, настав кінець нашого спілкування з Валентиною Володимирівною – мамою мого Діми. Я з усіма спілкуюся прямо і чесно, все кажу
Було це вчора. А сьогодні вранці я виходжу на свій чудовий балкон з горнятком кави, щоб привітатися своїми ідеальними квітами. А там – ой, матінко! Ситуація у нас загострилася до максимуму після цієї витівки мами чоловіка. Я ніколи нічого не садила, а це переїхали на квартиру з величезним балконом і захотілося мені цілу оранжерею створити. Поїхали ми з чоловіком вибирати горщики, кашпо, квіти. Я все з любов’ю посадила, доглядала, милувалася тим, як кожна квіточка розпускається, як полуниця наливається і жовтіє, надихатися е могла на сою лаванду, мяту, петрушку. Поливала, тішилася. І ось на кілька днів до нас завітала моя свекруня. У нас якраз в той день була запланована зустріч з друзями, тому лишили її на кілька годин буквально саму
життєві історії 0
Ситуація у нас загострилася до максимуму після цієї витівки мами чоловіка. Я ніколи нічого не садила, а це переїхали на квартиру з величезним балконом і захотілося мені цілу
Ну так мені мамі про той сервіз і подушки пухові хочеться нагадати! Адже збирали придане батьки нам обом – і мені, і меншому на 6 років брату. А все дісталося йому – і каструлі, і ковдри, і подушки. Батьки мої на мій розпис навіть не їздили – дорого, далеко – в іншу область на інший кінець України. Нічого з приданого мені так і не дали. І ось нарешті у вересні цього року одружується мій брат 37-річний брат. Я приїхала, як і щороку, додому на кілька тижнів, дивлюся – підготовка до весілля на 100 гостей іде повним ходом, і батьки витягли все, що збирали братові і мені. Мама навіть сервізи, що дісталися від бабусь, спустила з горища – їх теж ви збираються дарувати синові і невістці
життєві історії 0
Ну так мені мамі про той сервіз і подушки пухові хочеться нагадати! Адже збирали придане батьки нам обом – і мені, і меншому на 6 років брату. А
Син встав, і, дивлячись на дружину, сказав: – Оленка це заслуговує! Вона виховує наших чудових дітей, підтримує затишок в домі, працює. Тому в день її 35-річчя я дарую їй нарешті те, про що вона так давно мріяла. Це тобі, кохана! – і Влад поклав перед невісткою ключі від автомобіля. Нового, з салону! Пенсія у мене три тисячі гривень з копійками. Тому десь місяць тому я пішла до сина на серйозну розмову – пралка не працює, у телефоні екран вже скотчем заклеєний. Ну хай мене лиш попросять тепер з Софійкою посидіти
життєві історії 0
Мені вже майже 70 років. У мене є один син, якого я народила доволі пізно. Чоловік вже 12 років на небесах. Жити мені важко, бо живу сама в

You cannot copy content of this page