життєві історії
Не ладиться у мене з тим борщем ніяк. Я його й не готувала особливо ніколи, і мама мене не вчила – у нас в родині борщ не був
Як добре, що ми живемо на заході України, де зберігається традиція одружуватися лише з благословення батьків! І мій син Мирослав теж без мого не одружиться. Зі мною тепер
Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто
Тоді, 5 років тому, нам з Ярославом здавалося, що проти нас – увесь світ. Та ми ризикнули і створили родину. Мені тоді було 30, розлучена, двійко діточок. Ярику
Вчора у нас з Назаром була річниця весілля. Не кругла, 7 років, але все-таки для мене це значна і щаслива дата, тому щороку ми її скромно відзначаємо. От
Я й не думала, що ця частинка мого життя колись відкриється. Все своє життя комплексувала через ніс. В мене він був великим, з горбинкою і зовсім мені не
Перші два роки спільного життя з чоловіком ми прожили у квартирі його мами Ольги Степанівни. І це було суцільне випробування для мене. Розлучена свекруха жила зі своєї мамою,
В кафе, коли був день народження у невістки, я не пішла, вони молодіжною компанією збиралися, що мені там було робити? Хоча свати пішли, але вони і молодші, і
Хоча тато і жив на три поверхи нижче нас з мамою, та його двері були для мене завжди відчинені. Та з роками прийшло розуміння, що тітка Валя, дружина
В неділю у моєї Злати був день народження, 6 років. Я, як завжди, дала колишній свекрусі 1000 гривень, щоб вона купила малій подарунок, адже у Ніни Іванівни маленька