Я була в невістках і прекрасно знаю цю “кухню”, тому пообіцяла собі, що для обраниці сина буду найкращою навіть не свекрухою а – мамою. Але вийшло все геть не так. Кожне моє слово Олена перекручує і робить мене винною у всіх гріхах. А все почалось з ремонту. Ми ж домовились, що все вона зі мною узгоджує, бо як не крути, а це моя квартира. А мою кімнату робочі і зовсім не чіпають. А днями приходжу я додому, а біля дверей у смітнику мої вінілові пластинки, які я пів життя колекціоную
Я була в невістках і прекрасно знаю цю “кухню”, тому пообіцяла собі, що для обраниці сина буду найкращою навіть не свекрухою а – мамою. Але вийшло все геть
Мій брат – багата людина: особняк – цілі хороми, машина. Там такі статки, що нам і не снилося! А мені довелося вигадати навіть, чим моя мама має заробляти на пенсії. аби прожити. Знаєте, просто людини, ближчої за маму, у мене ніколи не було і не буде. Зараз їй уже 60, і я не знаю, чи витримає вона, коли дізнається, що її син хоче подати до суду на її дочку. Це ж треба, брат проти сестри! І все через мамину квартиру – він не може залишити її у спокої, таке почалося!
Людини, ближчої за маму, у мене ніколи не було і не буде. Зараз їй уже 60, і я не знаю, чи витримає вона, коли дізнається, що її син
Я ніяк не збагну, то тій Марії, те, що вона начудила, все з рук зійшло, а мені тільки крок зроби в “ліву” сторону, і вже карма прилетіла у вигляді штрафу, ще й чималого. З одного боку я розумію, що Марію всі в селі бояться, бо вже був випадок, що додзьобала вона одну односельчанку, і та з сім’єю виїхала в місто жити. Але з іншого – закривати очі на цю зміючку також не вихід. Якесь замкнуте коло виходить!
Я ніяк не збагну, то тій Марії, те, що вона начудила, все з рук зійшло, а мені тільки крок зроби в “ліву” сторону, і вже карма прилетіла у
Я застукала свою свекруху з чоловіком, але халепа в тому, що не з моїм свекром, а з елегантним і високим брюнетом. Ці два дні я планувала провести в своє задоволення, натомість отримала стрес, бо в кожній парі, яка проходила повз мене, я бачила Людмилу Степанівну. Ми з нею ніколи не ладнали і ось в мене дилема, розкривати правду перед її чоловіком і сином, чи залишити цей вчинок на її совісті?
Я застукала свою свекруху з чоловіком, але халепа в тому, що не з моїм свекром, а з елегантним і високим брюнетом. Ці два дні я планувала провести в
І якщо мама погоджується на мене переписати свою трикімнатну квартиру, то тато категорично проти. Він каже, раз у нього троє дітей, то спадок буде розділено по-чесному і обговоренню це не підлягає. В мене одна надія, що тато відійде на небеса раніше і мама все оформить на мою користь. Я не хочу чужого, я заслужила на цю нерухомість. Вона по праву належить мені. Я ж батьків до останнього глядітиму. Ні Катерині ні Тарасу, нема до них ніякого діла. Тільки спадщину ділити, я впевнена, вони миттю прибіжуть
І якщо мама погоджується на мене переписати свою трикімнатну квартиру, то тато категорично проти. Він каже, раз у нього троє дітей, то спадок буде розділено по-чесному і обговоренню
Після розлучення син повернувся до мене в квартиру. Я у всьому винила невістку, бо не змогла вберегти сім’ю, в них же і дитинка є. Але, Олена стояла на своєму. Коли в дітей все добре було, я сина завжди підтримувала. Не раз ґудзик пришивала на сорочці, бо в невістки руки не доходили, і готувала улюблені страви Максима. І лише згодом я здивувалася, як невістка так довго терпіла біля себе мого сина. Так соромно стало, це ж я його таким виховала!
Після розлучення син повернувся до мене в квартиру. Я у всьому винила невістку, бо не змогла вберегти сім’ю, в них же і дитинка є. Але, Олена стояла на
Мені вже 37 років, а раду собі ніяк не можу дати. До того ж, моє життя після того, як я три роки тому повернулася додому з чотирирічною дитиною, стало дуже важким. А все через рідну сестру і матір. Я тоді пішла від чоловіка і повернулася в будинок до матері. Є у мене ще старша сестра, яка теж живе з мамою. Живемо вчотирьох у двокімнатній квартирі. Усім потрібен окремий кут. Мати втомлюється. Втомлююся я. Мечуся між домашніми справами, дитиною та роботою. Працюю я в дитячому садку, зарплата невелика, плюс отримую мізерні аліменти. Скільки можу, віддаю матері
Мені вже 37 років, а раду собі ніяк не можу дати. До того ж, моє життя після того, як я три роки тому повернулася додому з чотирирічною дитиною,
В мене був  ювілей – 70 років. Я спекла свій фірмовий тортик і звісно ж, запросила Ларису на каву. Прийшла вона засмучена, але з невеличким подарунком. Та вже за пів годинки сестра розридалась у мене на кухні. Виявляється, після п’ятнадцяти років шлюбу її дочка з чоловіком розлучається. Я поспівчувала, але і підібрала гарні слова, в знак підтримки. І тут в Ларису ніби вселилося щось. – Та хіба ти нас, бідняків, зрозумієш? Ти все життя як сир в сметані каталася, з таким чоловіком. Навіть зараз, на схилі літ, в тебе гарна двійка і пенсію чоловік має хорошу і діти тобі допомагають
Ох і день народження мені “організувала” рідна сестра. І тільки вдумайтесь, на мій сімдесяти ювілей Лариса, з якою ми все життя добре ладнали, відкрилась з геть іншого боку.
Кожного місяця мама передає сестрі по 4 тисячі гривень, їй же більше треба, вона дівка, нехай собі щось гарне купить, хоча вона і хлопець заробляють непогано, а я коли прошу, щоб купила дитині суміш чи підгузки, то в неї одна відповідь: “Маєш дитячі гроші, розпоряджайся ними так, щоб тобі на місяць вистачало. Ще і сестрі пару гривень можеш підкинути”. З дитинства чую від неї, що якась я не така, і взагалі, як тільки чоловік на мене увагу звернув. Це мені ще пощастило
Хочу розповісти свою історію, бо вже не знаю що робити. Я з чоловіком і сином живу у себе вдома біля батьків, не хотілось в невістки йти. У мене
Я мама п’ятьох дітей. Сказати, що живеться мені важко, нічого не сказати. Раніше, коли була жива моя мама, то була хоч якась підтримка і допомога, а тепер, хоч вовком вий. Свекруха в мене жінка, яка дбає лише за себе. В неї і снігу зимою не допросишся. На кожне моє прохання допомогти, в неї одна відповідь: “Це ваші діти і мене до них не вмішуйте!” Але і з цим би я якось змирилася, якби не ситуація, яка трапилася на день Валентина!
Я мама п’ятьох дітей. Сказати, що живеться мені важко, нічого не сказати. Раніше, коли була жива моя мама, то була хоч якась підтримка і допомога, а тепер, хоч

You cannot copy content of this page