Мама з татом потрапили в біду, як їхали додому.Тата не стало, а мама залишилася інвалідом. Але ми з мамою хоч і жили бідно, але були дуже дружні.
Мамі потрібна була допомога, вона сама себе обслуговувати не могла.
З маминою допомогою, я закінчила університет з червоним дипломом і мене запросили на добре оплачувану посаду.
Жити стало легше, мама навіть трохи помолодшала, почали її добре лікувати і незабаром мама вже почала обходиться без сторонньої допомоги.
До нас на роботу приїхав син господаря фірми, ми познайомилися і почали зустрічатися, незабаром Сергій запропонував мені руку і серце.
Батько Сергія був господарем кількох заводів і фірм і одна з них, це та, в якій я працювала.
Батько мого майбутнього чоловіка не особливо був радий, тому, що його єдиний син одружується не по положенню, а по любові, але вибір сина він поважав.
Я переїхала до міста, батьки чоловіка подарували нам квартиру, нас взяли на роботу з хорошим окладом в іншу фірму і ми вирішили забрати мою маму до нас, вона з нами трохи пожила і сказала, що поїде, так, як не хоче заважати молодим.
Але ми з чоловіком вирішили знімати їй квартиру, не далеко від нас і від лікарні.
Все у нас було добре, я кожен день їздила до мами, а в цей день не змогла, на роботі була запарка, і я вирішила поїхати до неї на наступний день перед роботою.
Прийшовши додому, я дзвонила мамі, але вона не брала телефон, я почала турбуватися і ми з чоловіком вирішили до неї поїхати, але коли ми приїхали, то нам ніхто не відчинив двері.
Сусіди нам сказали, що приїжджав чоловік і вигнав жінку з квартири і сказав, щоб вона більше ніколи не з’являлася в родині його сина.
Я зрозуміла, що це був мій свекор, я поїхала до нього і все йому висловила, а він мені сказав:
«Твоя мама для нашої сім’ї тягар, вона постійно тягне гроші з сім’ї мого сина і, що я, як батько дозволити не можу, і якщо мене, що то не влаштовує, то я можу звільнити, тому, що фірма, в якій ти з чоловіком працюємо – моя».
Не дуже довго думаючи, я написала заяву про звільнення, зареєструвала його у секретаря і поїхала в своє місто, до мами.
Через день до мене приїхав мій чоловік і почав просити мене, щоб я повернулася, але я йому сказала, що мама для мене найголовніше на світі. Мій чоловік посміхнувся і сказав:
«Іншої відповіді, я від тебе і не чекав. Я звільнився, ключі віддав матері і сказав їм, щоб більше мене не турбували, у них тепер немає сина».
Я обняла його і розплакалася. Зараз ми з чоловіком чекаємо поповнення, зі свекром ми не спілкуємося, а свекруха до нас приїжджає, ми дуже раді, коли вона до нас приїжджає.
Ось одного разу перед лікарнею, мама сказала, що нам потрібно поговорити всім разом.
Вона посадила нас з чоловіком і попросила нас, щоб ми помирилися з батьком Сергія, я сказала, що більше ні хочу це обговорювати, але мама наполягла, щоб ми помирились, адже, він нас любить, але по своєму.
Вона встала і подзвонила моєму свекру, він чекав цього дзвінка 3 роки, ми поговорили, він попросив у мене і у мами вибачення, коротше, ми помирилися.
Свекор купив нам великий будинок в місті, ми всі переїхали в цей будинок, я народила двійнят, хлопчика і дівчинку, мама живе з нами, допомагає нам по господарству, свекор обожнює своїх онуків, він дуже змінився.
Чоловік працює разом з батьком, він передає йому свої справи і хоче насолоджуватися спілкуванням з онуками.
Люди, які хворі, теж люди і душа у них може бути набагато більше, ніж у здорової людини, не обманюйте хворих, доля може вас покарати і дуже сильно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
