В молоді роки моє серце переповнювали надії, а душа була чиста і наївна, тому я, практично не дивлячись на нареченого, як здається це зараз, вийшла заміж в 19 років. Мріючи мріями про довге і щасливе сімейне життя.
Я з головою була закохана в свого Славка. Ми, звичайно ж, почали жити з його батьками, бо двом молодим студентам фінансово не потягнути щось більше. Це і стало початком кінця.
Здавалося, моя новоспеченій свекрусі не подобалось все в моїй поведінці та й в мені самій. З самого першого дня спільного життя свекруха однозначно заявила, що я прийшла в їхній будинок тільки для того, щоб в результаті вкрасти квартиру.
Далі стало зрозуміло, що втілити цю ідею в життя я збираюся шляхом заморення її синочка голодом – адже через навчання по 8 годин на день я абсолютно не встигала готувати, а Славік трішки скинув у вазі через іспити.
Дані переконання і заклали основу відносин між мною і матір’ю Славка, а також стали причиною щоденних докорів і читання моралей. Ситуація не покращилася і з народженням першої доньки, адже тепер крім іншого стало абсолютно ясно, що я погана мати і перекладаю на бідну дитину, тобто 25-річного чоловіка, зайві обов’язки. Моя репутація погіршувалася з кожним днем.
Однак, через кілька років життя в цьому пеклі, завдяки щасливому випадку і завдяки програмі перебудови приватних секторів нам вдалося переїхати – так як я була прописана в будинку, який збиралися зносити, мені була виділена окрема квартира. Озираючись назад я розумію, що якби цього не сталося нашу сім’ю чекало б швидке розлучення.
Як не дивно після переїзду відносини зі свекрухою помітно покращилися: вона перестала обсипати мене образами і навіть стала проявляти ініціативу в допомозі виховання дочки. Я раділа тому факту, що “маму” нарешті відпустили безпідставні підозри і вона прийняла мене в сім’ю. Але я знову помилилася.
Через деякий час чоловік вирішив купити дачу, де ми всі могли б відпочивати з дітьми, а батьки Славіка поратися на городі і пліткувати з сусідами. І все почалось заново.
У самий перший приїзд я наслухалася зауважень про одяг, збір ягід, миття посуду і навіть нарізки хліба. З тих пір я зрозуміла, що любити свекруху краще на відстані. А поки наші дачні будні – це суцільна критика з боку свекрухи.
Я, як жінка, м’яко і ввічливо просила її припинити. А як накричала раз на неї – образилася, але через кілька днів продовжила зі своїми настановами. З віком багато людей не розумнішають. Ось що з нею робити?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kobieta
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
