Мені 25 років. Два роки тому вийшла заміж. Всього з чоловіком були разом 3 роки. Закохалася з першого погляду. Міша дуже домагався мене на початку, тому що він своєрідна людина і полюбити такого мені коштувало багато. Але я прийняла і зрозуміла, що це мій чоловік, за яким я хочу прожити життя.
Стала піднімати теми про заміжжя досить часто, але не набридаючи. Він сказав, що я примхлива і бере мене за дружину авансом в надії, що я буду зразковою дівчинкою. Я погодилась.
Жили ми не погано, але як тільки щось не по його, він мені пригадував, кажучи: “а ось ти ж говорила, що будеш зразковою дружиною”. Я не сперечаюся, що в мені є риса погана, що мені потрібно докопатися до істини і часом в сварках я просто могла дістати Мішу. Але це було так тому, що він постійно у всьому винуватою вважав мене.
Я відчуваю свою провину в примхах часом і дуже змінилася в цьому плані. Але сварки все одно були, і в будь-якій сварці завжди на зустріч йшла я, так як не хотіла витрачати свій час на лайку і жити мирно. Міша спочатку був такий турботливий, милий, ласкавий. Потім все змінилося.
Він став сильно критикувати мою зовнішність (хоча спортом я займалася і працювала фізично на роботі). У побуті теж кошмар: ганчірка не так, крихта, порошинка, руки після того, як до його ноги доторкнулася помити потрібно. Виявилося, що все абсолютно я роблю неправильно.
Був такий момент навіть, коли ми з ним посварилися, він змусив мене здати квитки (ми хотіли в інше місто прогулятися з’їздити) і поїхав сам. Було боляче. Йшла на всі поступки. Мовчала, прощала, робила все, що він хотів. Але зараз, коли Міша пішов з сім’ї (пройшло вже пів року), він говорить, що я зовсім нічого не робила.
Прикро. Бачимося ми часто, спілкуємося… Живе він в селі. Три тижні тому він пропонував спробувати спочатку, потім передумав і пропав. Дізналася, що Міша з дівчиною з моєї роботи гуляє, що в чаті знайомств сидить…
Знаю, що ми не разом, але чоловік і дружина ще. Навіщо так один одному душі ранити? Навіщо він так себе веде? Чому не можна по-людськи. Я так принижуюсь перед ним, прошу спочатку все почати. Вчора приїжджав до мене, нагодувала, приголубила, а він потім сказав: “Гаразд я поїду мені на роботу завтра”.
Сьогодні сказала йому, що не потрібно так чинити, я ж люблю. І про дівчину з роботи сказала, що він не думає, яке нам працювати разом. Він у відповідь сказав, що нічого не було, і що він не готовий до відносин. Що це не моя справа і треба розлучитися. Але дав зрозуміти, що розлучення це не кінець нашим відносинам, це мені урок на все життя.
Що я такого зробила, щоб до мене так відносились? Я дам йому розлучення, так як я люблю і хочу щастя йому, поважаю його рішення. Але не розумію, за що мені це все?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – chillizet
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook