З Андрієм ми навчалися разом в технікумі, а потім до університету вступили. Закінчили навчання, одружилися. Їздили на заробітки, по поверненню зробили перший внесок і взяли нову квартиру в іпотеку.
Звичайно, з грошима у нас так собі було, але на все необхідне вистачало, бо обоє працювали.
І ось народилася у нас Міланка, я в декрет пішла. Мої батьки в іншому районі живуть, а свекри в нашому місті. Тому свекруха Ольга Степанівна по можливості завжди приходить щось допомогти або з малою побавитися і прогулятися, поки я щось своє роблю.
Міланці зараз півтора рочки. Я півроку тому підробіток взяла, щоб щось заробляти і допомагати Андрію іпотеку платити. Працюю з дому. Відтоді свекруха стала частим гостем в нашій квартирі, і вона дійсно допомагає, навіть приготує щось іноді. Я була їй вдячна, адже людина ще на роботі, а знаходить час і для нас.
Але кілька місяців тому Ольга Степанівна втнула дещо нечуване. Я навіть не знала, як на це реагувати тоді.
Прийшла вона така, щось там з Міланкою погралася. А потім каже мені:
– Так, Олено, далі так не можна. Не можу вже на тебе дивитися. Бідний мій син. – і вона пішла до нас з Андрієм у спальню і вивернула все нахабно з моєї шафи, стала мені в обличчя тикати і викидати. Дуже неприємно і соромно було.
Свекруха кидала на одну купу діряві шкарпетки, зашиті колготки, мої спортивні штани з розтягнутими колінками, вилинялі нічні сорочки і піжами. Всі мої два халати і футболки у плямах, які давно не вивояться.
– Це все ми викидаємо. І не дивися на мене так, – сказала Ольга Степанівна. – Зараз ми все це йдемо і викидаємо, а тобі купуємо дві гарні сорочки і один пристойний домашній костюм. Добре, і один халатик. І шкарпеток. Щоб я тебе в оцьому, що на тобі, більше не бачила, скидай його і теж на сміття. Як дома сидиш, так думаєш, що отак перед чоловіком можна? Хочеш, щоб він з роботи почав затримуватися?.. Іпотеку допомагаєш платити, а на себе коли востаннє дивилася в дзеркало? Завтра – у перукарню! А губи і вії навіть вдома варто підмалювати!
Зробили ми все, як свекруха сказала. У перукарню і на манікюр я сходила, бровам форму зробила в салоні гарну. Ходжу тепер і вдома у гарному одязі, якого не багато, але він чудовий! І в цілих шкарпетках.
І я дуже вдячна свекрусі за ту «революцію». Андрій навіть іншим поглядом на мене дивитися почав! Квіти вже кілька разів без приводи подарував, чого не було з часів зустрічання.
Так, спочатку я була ображена на Ольгу Степанівну за таке безпардонне втручання в мою особисту територію. Але виявилося, що це мені самій, в першу чергу, на користь!
Автор – Олена М.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”