З Андрієм ми навчалися разом в технікумі, а потім до університету вступили. Закінчили навчання, одружилися. Їздили на заробітки, по поверненню зробили перший внесок і взяли нову квартиру в іпотеку.
Звичайно, з грошима у нас так собі було, але на все необхідне вистачало, бо обоє працювали.
І ось народилася у нас Міланка, я в декрет пішла. Мої батьки в іншому районі живуть, а свекри в нашому місті. Тому свекруха Ольга Степанівна по можливості завжди приходить щось допомогти або з малою побавитися і прогулятися, поки я щось своє роблю.
Міланці зараз півтора рочки. Я півроку тому підробіток взяла, щоб щось заробляти і допомагати Андрію іпотеку платити. Працюю з дому. Відтоді свекруха стала частим гостем в нашій квартирі, і вона дійсно допомагає, навіть приготує щось іноді. Я була їй вдячна, адже людина ще на роботі, а знаходить час і для нас.
Але кілька місяців тому Ольга Степанівна втнула дещо нечуване. Я навіть не знала, як на це реагувати тоді.
Прийшла вона така, щось там з Міланкою погралася. А потім каже мені:
– Так, Олено, далі так не можна. Не можу вже на тебе дивитися. Бідний мій син. – і вона пішла до нас з Андрієм у спальню і вивернула все нахабно з моєї шафи, стала мені в обличчя тикати і викидати. Дуже неприємно і соромно було.
Свекруха кидала на одну купу діряві шкарпетки, зашиті колготки, мої спортивні штани з розтягнутими колінками, вилинялі нічні сорочки і піжами. Всі мої два халати і футболки у плямах, які давно не вивояться.
– Це все ми викидаємо. І не дивися на мене так, – сказала Ольга Степанівна. – Зараз ми все це йдемо і викидаємо, а тобі купуємо дві гарні сорочки і один пристойний домашній костюм. Добре, і один халатик. І шкарпеток. Щоб я тебе в оцьому, що на тобі, більше не бачила, скидай його і теж на сміття. Як дома сидиш, так думаєш, що отак перед чоловіком можна? Хочеш, щоб він з роботи почав затримуватися?.. Іпотеку допомагаєш платити, а на себе коли востаннє дивилася в дзеркало? Завтра – у перукарню! А губи і вії навіть вдома варто підмалювати!
Зробили ми все, як свекруха сказала. У перукарню і на манікюр я сходила, бровам форму зробила в салоні гарну. Ходжу тепер і вдома у гарному одязі, якого не багато, але він чудовий! І в цілих шкарпетках.
І я дуже вдячна свекрусі за ту «революцію». Андрій навіть іншим поглядом на мене дивитися почав! Квіти вже кілька разів без приводи подарував, чого не було з часів зустрічання.
Так, спочатку я була ображена на Ольгу Степанівну за таке безпардонне втручання в мою особисту територію. Але виявилося, що це мені самій, в першу чергу, на користь!
Автор – Олена М.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!