Того дня я їхав я на роботу на тролейбусі, довгий час нікого, крім мене в салоні не було, адже я їду о 4-30 ранку, але потім почали потроху заходити люди. Серед них – родина. Наскільки я зрозумів, мама, дитина і бабуся. Хлопчик років 6-7 на вигляд.
Через кілька хвилин малий раптом зістрибує з місця і каже:
– Мамо, бабусю, а це машина тата?
– Ні, синку, вона просто схожа, – відповідає мама.
– Але я ж бачив тата поруч з машиною!
– Синочку, це просто схожий дядько.
Я б повірив в її слова, але якось всі дорослі в цій сім’ї напружилися. Хлопчик трохи помовчав, а потім продовжив розпитувати:
– Мамочко, а куди подівся тато?
– Він на роботі. Йому доводиться багато працювати, щоб у нас були гроші.
– А він повернеться з роботи?
– Поки що ні, він дуже зайнятий.
– А давайте всі разом поїдемо до нього на роботу? – засяяв малюк.
– Ні, нам не можна, татові ніколи приділяти нам час, – вже роздратовано приєдналася до діалогу бабуся.
Тут мені все стало зрозуміло. Мабуть, вони в розлученні, а «мудра» бабуся не дає батькові бачитися з дитиною. Я розумію, що це не моя справа, але я сам без батька ріс і пам’ятаю всі ті образи, коли мене не пускали до нього.
– Привіт, мене Сашко звуть, а тебе? – сказав я хлопчикові.
– Мене Андрійко, – відповів він і простягнув руку.
– Привіт! А ти знаєш, я ж працюю з твоїм татом на одному заводі.
– Правда? – запитав малюк
– Так, бачиш, у мене пальці забинтовані? Це я на верстаті поранився, а твій тато мене замінює, ось у нього часу і немає. Він же тепер за двох працює. Але він пам’ятає про тебе і постійно розповідає, який ти хороший і слухняний хлопчик. Ось, він тобі батончик шоколадний передав.
– Дякую, – радісно відповів хлопчик.
– Ти не мене дякуй, це від тата. А мені вже пора виходити, моя зупинка.
Я встав, за мною у двері пішла бабуся. Вона схопила мене за лікоть і зло прошепотіла на вухо:
– Ти чого лізеш, куди не треба. Немає у нього більше тата, буде тепер знати, як по іншим бігати. А ти, мабуть, такий самий, раз заступився відразу.
– Жінко, по-перше, не треба мене чіпати, а по-друге, я зараз вийду і забуду всю цю ситуацію. А ваш онук виросте зі слідом на все життя, якщо ви не дозволите йому бачитися з власним батьком.
Бабця аж рота відкрила від здивування. Видно, не звикла, щоб хтось їй суперечив. Через хвилину я вийшов на зупинці і поплентався на роботу.
Дякую всім, хто дочитав до кінця.
Наостанок хотілося б сказати всім батькам. Не вплутуйте в свої проблеми дітей. Вони мають право і на матір, і на батька. Кажу вам, як людина, якого виховували мама і бабуся…
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
