fbpx
життєві історії
Через кілька хвилин малий раптом зістрибує з місця і каже: – Мамо, бабусю, а це машина тата? – Ні, синку, вона просто схожа, – відповідає мама. – Але я ж бачив тата поруч з машиною! – Синочку, це просто схожий дядько. Я б повірив в її слова, але якось всі дорослі в цій сім’ї напружилися. Хлопчик трохи помовчав, а потім продовжив розпитувати: – Мамочко, а куди подівся тато? – Він на роботі. Йому доводиться багато працювати, щоб у нас були гроші

Того дня я їхав я на роботу на тролейбусі, довгий час нікого, крім мене в салоні не було, адже я їду о 4-30 ранку, але потім почали потроху заходити люди. Серед них – родина. Наскільки я зрозумів, мама, дитина і бабуся. Хлопчик років 6-7 на вигляд.

Через кілька хвилин малий раптом зістрибує з місця і каже:

– Мамо, бабусю, а це машина тата?

– Ні, синку, вона просто схожа, – відповідає мама.

– Але я ж бачив тата поруч з машиною!

– Синочку, це просто схожий дядько.

Я б повірив в її слова, але якось всі дорослі в цій сім’ї напружилися. Хлопчик трохи помовчав, а потім продовжив розпитувати:

– Мамочко, а куди подівся тато?

– Він на роботі. Йому доводиться багато працювати, щоб у нас були гроші.

– А він повернеться з роботи?

– Поки що ні, він дуже зайнятий.

– А давайте всі разом поїдемо до нього на роботу? – засяяв малюк.

– Ні, нам не можна, татові ніколи приділяти нам час, – вже роздратовано приєдналася до діалогу бабуся.

Тут мені все стало зрозуміло. Мабуть, вони в розлученні, а «мудра» бабуся не дає батькові бачитися з дитиною. Я розумію, що це не моя справа, але я сам без батька ріс і пам’ятаю всі ті образи, коли мене не пускали до нього.

– Привіт, мене Сашко звуть, а тебе? – сказав я хлопчикові.

– Мене Андрійко, – відповів він і простягнув руку.

– Привіт! А ти знаєш, я ж працюю з твоїм татом на одному заводі.

– Правда? – запитав малюк

– Так, бачиш, у мене пальці забинтовані? Це я на верстаті поранився, а твій тато мене замінює, ось у нього часу і немає. Він же тепер за двох працює. Але він пам’ятає про тебе і постійно розповідає, який ти хороший і слухняний хлопчик. Ось, він тобі батончик шоколадний передав.

– Дякую, – радісно відповів хлопчик.

– Ти не мене дякуй, це від тата. А мені вже пора виходити, моя зупинка.

Я встав, за мною у двері пішла бабуся. Вона схопила мене за лікоть і зло прошепотіла на вухо:

– Ти чого лізеш, куди не треба. Немає у нього більше тата, буде тепер знати, як по іншим бігати. А ти, мабуть, такий самий, раз заступився відразу.

– Жінко, по-перше, не треба мене чіпати, а по-друге, я зараз вийду і забуду всю цю ситуацію. А ваш онук виросте зі слідом на все життя, якщо ви не дозволите йому бачитися з власним батьком.

Бабця аж рота відкрила від здивування. Видно, не звикла, щоб хтось їй суперечив. Через хвилину я вийшов на зупинці і поплентався на роботу.

Дякую всім, хто дочитав до кінця.

Наостанок хотілося б сказати всім батькам. Не вплутуйте в свої проблеми дітей. Вони мають право і на матір, і на батька. Кажу вам, як людина, якого виховували мама і бабуся…

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!