fbpx
життєві історії
Через п’ять прожитих років спільно з сином Володимиром та невісткою в двокімнатній квартирі, Валентина Сергіївна вирішила серйозно поговорити з сином, тим більше, Інни в той час дома не було. – Щось ми з Інною перестали ладнати, синок! – Ма, ну ти чого? Все ж у вас добре! – Тобі то звідки знати, ти ж на роботі з ранку до ночі. Я вирішила з’їхати. Але найголовніша причина, навіть не твоя дружина. Важко мені синок. Навіть говорити не хочеться

Через п’ять прожитих років спільно з сином Володимиром та невісткою в двокімнатній квартирі, Валентина Сергіївна вирішила серйозно поговорити з сином, тим більше, Інни в той час дома не було. – Щось ми з Інною перестали ладнати, синок! – Ма, ну ти чого? Все ж у вас добре! – Тобі то звідки знати, ти ж на роботі з ранку до ночі. Я вирішила з’їхати. Але найголовніша причина, навіть не твоя дружина. Важко мені синок. Навіть говорити не хочеться.

***

Минуло 5 років з того часу, як Валентина Сергіївна сказала синові.

– Володю, ти одружився, у тебе вже двоє діточок є. Щось стали ми з твоєю Інною надто вже сильно воювати. Давай я з’їду, тісно нам разом в двійці жити.

– Мам, ти чого? – Володя здивувався, – на кшталт ви з Інною завжди ладнали.

– Ладнали то ладнали… пробурмотіла Валентина Сергіївна, – тільки ти, Володя, додому в 10 вечора приїжджаєш, а в 6 ранку їдеш. Звідки ж ж тобі знати, що вдома відбувається.

– Мам, а куди ти? – засмутився Володя.

– Так в комуналці кімнату бачила здають, там зовсім недорого, і до подруги моєї, Нелі, все ж ближче.

– Мам, може я з Інною поговорю все-таки?

– Так тісно нам, Володю, разом. Я все розумію.

Після цієї розмови зібрала Валентина Сергіївна свій нехитрий скарб, і переїхала в комунальну квартиру. Синові дзвонила раз в тиждень, щоб не докучати.

Завжди приїжджала до онуків у свята. Тепер з’явилася можливість робити дітлахам хороші подарунки, адже скільки там одній на їжу потрібно. А кімната взагалі в копійки обходилася.

Нудьгувала дуже Валентина Сергіївна по своїй квартирі, але, що поробиш, молодим скрізь дорога. Нехай і вони поживуть щасливо, як колись вона з татом Володі.

А через 5 років постукало в будинок лихо… Терміново знадобилося оперативне втручання Катерині, старшій дочці Валентини Сергіївни. Жила вона в іншому місті, дуже далеко. Квартиру Катя з чоловіком теж орендували, як і вона.

Ох, як Валентина Сергіївна в той момент пошкодувала, що гроші особливо ніколи не збирала і не відкладала. Нічого не вдієш, довелося мамі звертатися до сина.

– Володю, Катруся у нас захворіла. Оперативне втручання потрібне і досить серйозне. Гроші потрібні великі.

– Так, мам. Я знаю. Вона телефонувала, питала у нас, але нам нічим їй допомогти, я таких грошей ні разу в житті не бачив.

– Володю, доведеться нам квартиру нашу продати. Половину вам з Інною віддам, а половину – Катрусі, на лікування і відновлення.

– Так, мам. Звісно. Будемо тоді іпотеку брати, як раз перший внесок буде. А то мало нам вже двокімнатної. Інна вчора сказала, що скоро ми тебе ще одним онуком порадуємо.

– Рада я за вас, Володю, – сказала Валентина Сергіївна.

Жінка стала збирати документи на квартиру. Вона прийшла в певний заклад за довідкою, що на квартирі немає ніяких боргів.

– Як 150 тисяч борг за комунальні послуги? – здивувалася жінка від отриманої інформації, – цього не може бути, це якась помилка, – я зараз зателефоную синові.

– Володю, привіт, рідненький. Мені тут сказали, що у нас борг за квартиру величезний.

– Ні, мам. Такого не може бути. У нас Інна бюджет веде, ти ж знаєш. Вона щомісяця мені каже, що за квартиру заплатила. Вона онлайн платить, там і чеки можна подивитися.

Увечері Валентина Сергіївна приїхала в свою квартиру, за чеками.

Чомусь син був удома, а Інна зустріла свекруху вся заплакана.

– Мамо, пробачте мене, ревіла невістка. Я думала трохи пізніше оплачу. То сукню захотілося нову, то Тимофійчику черевички. І якось боржок і зібрався.

You cannot copy content of this page