fbpx
життєві історії
Через пару місяців Дмитро повідомив про те, що вони з Кариною приїдуть до мене в гості. Щось на кшталт знайомства з нареченою. Я зраділа, покликала сестру рідну з донькою. Ми весь день біля плити стояли. Салатики нарізали, Спартак спекли. Живемо ми скромно, але чим багаті, тим і раді

Коли моєму синові Дмитрику запропонували роботу в Швеції, я була несказанно рада. Його цінують, він кращий! Але тільки потім я усвідомила, що його підвищення значить для мене. Адже він там буде жити, дітей заведе. Я його і онуків буду раз на рік бачити в кращому випадку.

І навіщо я йому репетиторів наймала? З роботою в міжнародній компанії допомагала? Жив би як всі, одружився на Наталі або Соні, купив квартиру в сусідньому районі…

Дівчину Дмитро знайшов собі вже через пів року. Її звали Карина. Де вона вчила українську, я так і не зрозуміла. Стали вони жити разом.

Через пару місяців Дмитро повідомив про те, що вони з Кариною приїдуть до мене в гості. Щось на кшталт знайомства з нареченою. Я зраділа, покликала сестру рідну з донькою. Ми весь день біля плити стояли. Салатики нарізали, Спартак спекли. Живемо ми скромно, але чим багаті, тим і раді.

Увечері дзвінок у двері. Приїхали! Карина виявилася білявою, блякитноокою блондинкою на голову вище мого сина, який баскетболом в школі займався. Ні грама косметики, просторий светр, безрозмірні штани. Неприваблива. Скупо посміхнулася. Сіли за стіл.

Я на тарілку Карині поклала побільше їжі. Вона спробувала і відсунула від себе. Син запитав у неї, чому вона не їсть. А вона голосно відповідає: “Несмачно”.

Я пішла на кухню, серце защеміло. Не таку невістку я хотіла, не таку. Увійшла моя сестра: “Катерино, ну що ти. Головне, щоб вони один одного любили. Ну подумаєш, вона майонезні салати не їсть. Може, на дієті людина? Давай торт їй запропонуємо!”

Але і від торта Карина відмовилася. Стакан води випила. “Може, на дитинку чекає? Нудить? »- промайнуло у мене в голові.

Дмитро став у мене відпрошуватися, домовився з хлопцями влаштувати вечірку. “Мам, посидиш з Кариною? Я вранці повернуся!”

Я кивнула. Чи не замикати ж сина вдома. Але і з невісткою своєю майбутньою сидіти в квартирі не було ніякого бажання.

“Карино, давай збирайся, ми з тобою в магазин місцевий сходимо. Купимо ті продукти, які ти любиш. Приготуємо разом ті страви, які ти їси, до яких звикла. Не сидіти ж тобі голодною в гостях?”

Карина мовчки піднялася і одяглася. Ми вийшли і по снігу пішли в магазин.

“Ви мене вибачте, у мене апетит від стресу пропав. Я готова їсти все, що ви мені дасте”

Я зітхнула з полегшенням.

2Давай тоді шампанське купимо і відсвяткуємо наше знайомство?” – запропонувала я. Карина кивнула.

Я вибрала найдорожчу пляшку. Ми стали повертатися додому. За два кроки від будинку у мене несподівано роз’їжджаються ноги і я падаю на спину, вдаряюсь одночасно і куприком і потилицею. Каринка стоїть наді мною і кліпає очима.

“Підніми мене … Ні, не піднімай. Спина болить. Чіпати не можна. Швидку треба викликати”

“Можна ваш телефон?” – запитує перелякана Карина і сідає біля мене на корточках.

“Я його дома забула” – відповідаю я. “Візьми у мене ключі в кишені”

“Я боюся, що я не знайду ваш будинок” – зі сльозами на очах каже Карина.

І тут вона піднімається, крутить головою. Бачить алею, освітлену ліхтарями. Знову сідає переді мною, бере мене на руки і біжить зі мною в сторону дороги. Я намагаюся щось їй сказати, але починаю втрачати свідомість.

Приходжу в себе тільки в лікарні. Обстеження позаду, нічого серйозного. У коридорі сидять мій син і Карина, яка дотягла мене до проїжджої частини і попросила перехожих викликати швидку.

Так, вона не красуня з локонами, помадою і туфельками на підборах. Так може, це навіть і краще?

Карина чуйна і добра дівчина. Думаю, Дмитро з нею не пропаде.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – telemagazyn

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook