Мишко, як то кажуть, хлопцем був непоказним. Не так щоб високий, худий і не сказати, що негарний, але якийсь невиразний. Хоча з дитинства захоплювався боксом, всякі спортивні секції відвідував і легкою атлетикою займався. Краще за всіх у дворі ганяв у футбол. Тож щуплість ця була оманливою.
Школу закінчив на «добре» і «відмінно». Дякувати бабусі, привчила читати з раннього дитинства, і бібліотека домашня була хороша, всі книги перечитав за багато років навчання і дорослішання, що і допомагало в навчанні.
Вступив Мишко в політехнічний інститут. З легкістю вступив, без всяких протекцій. Інститути за радянських часів були безкоштовні, звичайно. Тільки ось вступити в них було досить складно. Як тоді говорили, потрібен був блат. Мишкові просто пощастило, стався в той рік недобір. І вчився він легко і з задоволенням.
Словом, все в житті складалося добре, якби не одне «але». Не складалися у хлопця взаємини з дівчатами. Ну ось хоч плач! І начебто не замахувався на перших красунь, і залицявся як годиться – з квітами і прогулянками парками, в кіно дівчат водив. Але все все закінчувалося, так і не розпочавшись. Два-три побачення – і дівчата починали бігати від Мишка, посилаючись, як під копірку, на зайнятість або погіршення здоров’я.
Восени, з вересня по грудень майже, всіх учнів, крім хворобливих з довідками, відправляли на збір бавовни. Найважливіша справа для всіх, хто жив в Узбекистані. У бавовняні жнива місто порожніло – всі жителі були зайняті державною справою. Мишко не любив це монотонне заняття, ці нескінченні грядки з білими коробочками, але діватися було нікуди.
І ось же насмішка долі – завдяки бавовні і познайомився Міша зі своєю єдиною і неповторною, яку покохав з першого погляду.
Інститут, в якому вчилася Оленка, теж в повному складі виїхав на збір «білого золота». І Оленка, як і Міша, нелюбила цю рабську працю (так вона її називала, бо в Америці збором бавовни займалися раби). Тому, набравши м’яких, пухнастих плодів бавовни, Оленка ховалася в кущі погустіше з кимсь із подружок, і дівчата дрімали, притулившись одне до одної спинами.
Мишко, який в той день якось швидко назбирав фартух пухнастої бавовни, вирішив перепочити і пішов в середину поля (бавовняні грядки тягнуться на кілометр, поля величезні), де і наткнувся на двох дівчат, що солодко сопіли. Хотів вже їх гукнути, як раптом побачив викладача, який теж наближався до місця відпочинку втомлених студентів. Міша не розгубився і спритно відвернув суворого «наглядача», повів його від дівчат подалі, мило розмовляючи на різні теми. Звичайно, дівчата, які вже прокинулися на той час, гідно оцінили вчинок незнайомого хлопця.
Увечері Оленка сама підійшла знайомитися з Мишком. Вони довго розмовляли про книги, про зірки і сузір’я (Міша захоплювався астрономією і навіть телескоп у нього був, невеликий). Обговорили моду і фільми, поезію і страви. І з’ясувалося, що у них ну абсолютно однакові погляди на життя і смаки теж однакові.
Словом, через півроку, друзі танцювали на весіллі Михайла і Олени і бажали молодим щастя і все що зазвичай бажають в таких випадках.
Правда, батьки Оленки спочатку були категорично проти такого зятя. Начебто і хороший хлопець, і розумний, і спортивний, і працьовитий – на всі руки майстер (Міша їм це довів, за п’ять хвилин полагодив кран на кухні). І все ж була причина висловлювати невдоволення…
Оленка була першою красунею не тільки свого курсу, а й усього інституту. Ну ось королева краси – і тільки! До того ж, серйозна і начитана, займалася музикою, грала на фортепіано. І раптом… невисокий, худенький Міша. Але… Оленка завжди була серйозна і в усьому. Батьки змирилися.
Через десять років в сім’ї Михайла та Олени росли двоє дітей. І коли всі четверо йшли на прогулянку, багато хто озиралися вслід на цю красиву пару і милих дітей. Уже ніхто не назвав би Мішу непоказним. Як говорила Оленка – мій чоловік найкрасивіший і найкоханіший чоловік на світі!
Щастя завжди робить людей кращими і не тільки душевно, а й фізично. Не помічали?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
