fbpx

Через півроку я стала для чоловіка людиною-неведимкою. Він виконує всі мої забаганки, дає грошей, скільки треба, уважний до доньки. Зате обвинувачує мене у всіх своїх промахах, не помічає зовсім як жінку. Думала, зраджує. Каюсь, що лазила в телефоні, в кишенях, в компі, перевіряла через друзів і подруг – всюди чисто

Я молода і приваблива, виросла в родині з середнім достатком. Отримала освіту, захистила кандидатську дисертацію, отримала посаду з хорошим окладом, зустріла чоловіка, закохалася по вуха, і почуття виявилося взаємним. Все було в кращих традиціях мелодрам: він молодий, багатий, не одружений, закоханий, обсипає мене компліментами, ласками і подарунками. Потім – весілля. Увідповідь на новину про мою дитинку чоловік подарував мені машину. Народилася донька. Він став ще й ідеальним батьком. Я зараз в декреті.

Минуло півроку – і раптом він перестає мене помічати.

Не розмовляє, звинувачує у всіх своїх проблемах, але продовжує виконувати всі мої бажання у фінансовому плані, займається дочкою. Але за межами ліжка я для нього – людина-невидимка. Перша моя думка – що чоловік зраджує. Але він жодного разу не дав приводу для ревнощів, завжди відповідає на телефон, після роботи відразу повертається додому. Каюсь, що лазила в телефоні, в кишенях, в компі, перевіряла через друзів і подруг – всюди чисто.

На спробу поговорити і обговорити проблему він стає агресивним, кричить, ображає, йде на роботу, звідти шле смс з вибаченнями, а ввечері приносить квіти.На ранок – все по-старому.

Розлучатися я не хочу, жити так не можу, шукати уваги на стороні не дозволяє совість. Намагалася викликати його ревнощі, але йому наче все одно. З таким сімейним життям у мене скоро дах поїде.

За фактом я – наче тінь: зі мною не розмовляють, не обіймають, ніби мене не існує. Я іноді вже до дзеркала підходжу, щоб переконатися, що мене видно. До психологыв ходила, але вони радять банальні речі на зразок білизни, смачних вечерь і розмов по душах. Перші пункти пробую регулярно, не допомагають, а розмовляти не виходить, бо він мене ігнорує. І я навіть не знаю, чого хочу почути від вас, дорогі читачі моэъ сповіді. Може просто думку, що б ви робили на моєму місці?

Автор: Арина

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page