– До весілля його годувати не збираюся, потім буде і перше, і друге! – заявила мені майбутня невістка.
Мій син Остап вирішив жити разом зі своєю дівчиною, хотів привезти її додому, але я з цим не погодилася,.бо не люблю сторонніх людей, навіть гостей не запрошую, а цю дівчину, Інну, я бачила лише кілька разів.
Син вирішив тоді зняти квартиру і жити з нею окремо. Трохи образився навіть, на прощання віддав свої ключі від моєї квартири і сказав дзвонити тільки за великої потреби. Ну, це він перший час ображався, потім начебто перестав, дорослий же вже, пора і справді без матусі жити.
Мені, звичайно, спочатку було сумно самій, все-таки 20 років він був зі мною поруч, але я розуміла, що скоро у дитини буде своя сім’я, цього не минути, він повинен вчитися самостійності, все ж таки чоловік.
***
Через півроку я стала помічати, що мій син став стрімко худнути. Я його, коли він жив зі мною, годувала чудово: і перше, і друге, і компот, а дівчині його не до цього. Він раніше переживав через зайву ваги, ходив в зал, приводив себе в форму, як міг.
Я тоді жартома сказала тій Інні, що скоро його здує вітром від твого готування, а вона мені відповіла, що до весілля його годувати не збирається, а потім вона буде і перше, і друге готувати, а зараз – пельмені і напівфабрикати, не більше.
Я випала в осад від її відповіді, тому вирішила розпитати сина, чим же вона його годує, він все так і сказав.
Не знаю, як вона його так любить, що дозволяє собі псувати його здоров’я, але нотації я їм не стала читати, їх життя, їх право, дорослі вже. Хоча іноді у розмові я йому тонко натякаю, що любляча людина завжди буде піклуватися про благополуччя своєї другої половинки, про її гарне самопочуття, все-таки мені шкода сина.
Не знаю взагалі, навіщо він з нею з’їжджався.
Я все одно її не розумію: чи то вона хоче заміж і ставить ультиматуми, то чи готувати не вміє, а після весілля йому вже пізно буде про це думати. Але мене вони попросили поважати їх вибір, тому я свого носа у їхні справи не пхаю.
Тут у Остапа з грошима стало туго, він мені дзвонить і пропонує переїхати до мене, навіть комуналку та продукти бере на себе. Я йому знову відмовляю, хоча дуже цього хочу, але все через його мадам.
Я не переживу, якщо раптом побачу, як вона годує його пельменями, як він худне у мене на очах…
Я вже не зможу йому відмовити в своїй їжі, він буде просити їсти мої страви і ніколи не стане самостійним, але найгірше те, що він не зрозуміє, яка у нього дівчина, що вона не гідна бути дружиною!
Вона надто добре влаштувалася, нічого не робить, а всі обов’язки по сплаті квартири, продуктів і розваг – на ньому. Ще й заміж за Остапа хоче.
Дивуюся з її логіки: як готувати – вона не дружина, а як жити у мене вдома – вони пара! Прикро за сина, він цього не помічає.
Поживуть ще півроку на знімній квартирі, може Остап і одумається. Нещодавно мені дзвонить і каже, що не добре почувається, я дала йому контакт спеціаліста.
Хоча дівчина ця, можливо, спеціально все це робить, він одружитися з нею в надії на хороший раціон, а йому вже не можна буде ні котлетки, ні борщі, ось курочка на пару без солі – їж. А говорити йому щось марно.
Однеа надія – можливо, на помилках своїх зрозуміє мамині слова. Сподіваюся, буде не пізно… Переживаю за Остапа.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
