Через рік після весілля мама подарувала нам з чоловіком квартиру. Ну як подарувала, всі документи на неї, але живемо ми. Все це було узгоджено нами з самого початку. Ми вирішили зробити новосілля і покликали всіх найближчих родичів, в тому числі й маму і сестру Артема. – Про такий подарунок мріють всі, а ви отримаєте. І запам’ятайте, додумались до нього лише ми, говорила Іванна Петрівна.
Сюрприз на новосілля був анонсований ще за два місяці до нього.
– Вам сподобається! – загадково виблискувала очима Карина.
– Точно сподобається! – повторила й сама Іванна Петрівна.
Новосілля. Гості, стіл, повітряні кульки. Подарунки: настінні годинники, ключниця і різні корисні дрібниці. Задоволена мама: квартира – її подарунок.
Ці, з сюрпризом, все мовчать. Сиділи, їли і переглядалися. Карині подзвонили, вона вийшла на балкон розмовляти. Поговорила, заглянула в кімнату, покликала Іванну Петрівну. Стали вони удвох на балконі перешіптуватися.
Дзвінок в домофон.
Я пішла відкривати, але була зупинена родичками чоловіка, що вискочили з балкона:
– Стій! Це наш сюрприз приїхав, я сама відчиню! – замахала руками Іванна Петрівна.
Хвилин через 20 у двері постукали. Іванна Петрівна з урочистим виразом обличчя виголосила промову: ми вас любимо і поважаємо, останнє спіднє віддамо… і тому подібне…
– Словом, – Карина перебила свою матір, – обіцяний сюрприз за дверима! Ідіть, оцінюйте!
Ми з чоловіком переглянулися і пішли відкривати. Вантажники в компанії дивана нетерпляче переступали з ноги на ногу:
– Господарі, куди заносити?
Я зачинила двері. Спати нам є на чому, ліжко ми насамперед купили. Диван-то навіщо?
Немов прочитавши мої думки, подала голос Іванна Петрівна:
– Ти навіщо закрила? Нехай хлопчики диван заносять.
– Мамо, заради чого нам диван? У нас ліжко є! – запитав чоловік.
– А хто сказав, що це вам? Це нам з Кариною! – широко посміхнулася Іванна Петрівна. На цій позитивній ноті вона відкрила двері і почала командувати:
— Хлопчики, заносіть!
На мить я пошкодувала, що ми не є героями мультфільму. Щоб можна було посадити цих осіб на диван і за допомогою хорошого стусана спустити зі сходів, щоб вони красиво з’їхали по всіх прольотах, кулею вимахнули з під’їзду і покотилися далі. Від нас куди подалі.
Обіцяним сюрпризом від родичок чоловіка став не сам диван, а обіцянка, що йде в комплекті до дивану, прикрашати нашу нудьгу своєю компанією. А щоб ми нудьгували якомога рідше, вони і ночувати у нас зібралися на нашому новому дивані. Разом же веселіше!
Поки ми з чоловіком дивувалися від новини, Іванна Петрівна вказувала місце розташування дивана: навпроти нашого ліжка в спальні. Так, нудьгувати б точно не довелося.
– Дивина!, – сказала моя мама.
Вона перекинулася парою слів з Кариною, потім вислухала пояснення Іванни Петрівни з приводу сюрпризу і бажання розвіяти нудьгу молоді, а потім радісно потерла руки:
– Як же я сама до цього не додумалась! – вантажникам була дана нова команда: – Ні, в спальню не несіть, там буде стояти мій диван!
У мене очі на лоб полізли, у чоловіка почався нервовий тик.
– Я прямо зараз в меблевий поїду! Іванка, як ти добре все придумала! Ти вже вибач, що я тебе із спальні дітей виселила, але я, як спонсор покупки квартири, маю на місце в спальні більше прав! – розійшлася мама.
В ступор впали всі.
– Все, пожартували і вистачить! – голос мами різко став жорстким. – Меблі забрали і пішли геть, – скомандувала вона нещасним вантажникам, а потім взялася за Іванну Петрівну.
– Іванко, у тебе з головою все нормально? Диван в спальню до дорослих людей? Свічок не накупишся? І бінокль, щоб краще видно було?
Іванна Петрівна, під таким напором, навіть трохи розгубилася і почала говорити щось про спільну власність і її права як родички власника. Тон вийшов трохи жалюгідним, я навіть посміхнулася.
– Я тут власник. І, як власник, постановляю: нічого лізти до дітей! – мама махнула рукою, ніби щось обрубавши. Вона не погрішила проти істини: квартира була куплена на її ім’я, дарча мені була написана приблизно через місяць після пам’ятного новосілля.
Диван поїхав до Іванни Петрівни додому, родички чоловіка злиняли слідом після грандіозного скандалу: як же, виставили бідних-нещасних з майже їх квартири.
– Говорила я тобі: намучишся з ними. Краще б за Олега заміж вийшла: він сирота, – шепнула мені мама перед відходом.
Веселе новосілля вийшло. У чоловіка досі очі смикаються, зате без плюсів не обійшлося: Іванна Петрівна і Карина образилися на нього через те, що він не захистив їх від моєї мами. Чекають вибачень. Нехай чекають, нехай.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
