Через те, що мій Руслан обрав собі таку професію, він вийшов на пенсію в п’ятдесят років. Мені ж до заслуженого відпочинку, як до неба. І власне через це в нашій сім’ї стає дуже “душно”. Я працюю п’ять днів на тиждень. Руслан спершу прокидався раніше, робив мені сніданок, хоч я весь час бурчала йому на вухо, яка я бідненька. Але одного разу, коли чоловік зранку не прокинувся першим і не приготував мені каву, я розплакалася не на жарт. Чуму доля до мене така несправедлива?
У нашому з чоловіком шлюбі з’явилася криза. Мій чоловік Руслан, який працював у поліції, вийшов на пенсію у свої п’ятдесят років і отримує гроші. Мені ще до пенсії о-го-го, через що в нашому домі панує напружена атмосфера.
Іноді я виню себе, що не обрала в свій час таку професію. Я могла б піти вже на пенсію і насолоджуватися життям. Я бачу по Руслану, якому 51 рік, що він щасливий і почувається добре. Я б теж хотіла так жити.
Я не можу зрозуміти, чому це стосується лише поліцейських, які сидять в офісі і перекидають файли з одного боку столу на інший, але система така. Як тільки мій чоловік перетнув встановлені роки на цій службі, він почав планувати достроковий вихід на пенсію. Дочекався п’ятдесяти років, і пішов на заслужений відпочинок.
Мій чоловік у розквіті сил. У нас немає ніяких кредитів чи іпотеки, а діти потихеньку вилітають з нашого крила, тому стають самостійними. Це все зіграло йому на руку.
“Що ти будеш робити, коли перестанеш ходити на роботу?”
Мені було цікаво.
“Не знаю, може, буду ходити на риболовлю”, – сказав мені Руслан з усмішкою.
“Не хвилюйтеся, я не нудьгуватиму, я обов’язково щось придумаю”, – додав мені чоловік.
І ви думаєте, мій Руслан ходить на якусь риболовлю? Ні, бо мій чоловік ледачий. Він встає зі мною вранці, робить мені каву та сніданок. Потім він цілує мене, і я починаю бурчати йому на вухо, що не хочу йти на свою роботу. Потім Руслан щось робить по дому, ходить у спортзал, готує. Вдень він дивиться фільми, читає або спить. Просто пенсіонер. За винятком того, що йому трохи за п’ятдесят.
Я працюю п’ять днів на тиждень, і коли я хочу відпочити у вихідні, Руслан придумує різні заняття. То ми їдемо до його батьків на дачу, то їдемо прогулятися в ліс. У нього стільки енергії, що я просто в подиві.
І ви знаєте, я починаю йому заздрити. Мені навіть здається, що він помолодшав. Те, що йому не потрібно ходити на роботу, позначається і на його зовнішності. Я все ще старію і рахую не стільки дні до власної пенсії, скільки роки.
Мене реально починає дратувати те, що я маю йти на роботу, а він ні. У мене поганий настрій і іноді я сперечаюся з Русланом без причини. Але я нічого не можу з цим вдіяти.
Мені здається несправедливим, що йому більше нічого не потрібно робити, а гроші все одно до нього приходять. Я знаю, що я повинна прийняти це інакше, але я не можу.
Через це останнім часом у нас “душно”. Мені вже неприємно бути поруч з ним вдома. Коли Руслан одного разу не встав зі мною першим уранці, я розплакалася. Тепер я більше злюся на себе, що не можу з цим впоратися. Я маю з цим впоратися, інакше це може зруйнувати наш шлюб.
Щоб ви мені порекомендували? Якась дивна ситуація, але вона мене сильно турбує…
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
