Своєму безтурботному і чудовому дитинству я завдячую своїм батькам, які прививали нам з братом любов і піклування один про одного.
Вже коли ми подорослішали, і в кожного з нас з’явилась своя компанія, ми все одно завжди мали що обговорити, чим поділитись секретним один з одним.
Мій брат Павло на п’ять років молодший за мене. Тому першою заміж вийшла я. Покинувши сімейне гніздечко, я часто навідувалась до батьків і завжди цікавилась життям брата.
Павло в нас вивчився на юриста. Та закінчивши вуз, не захотів працювати в цій сфері. Завдяки його привабливій зовнішності його часто кликали на зйомки реклами, а працював він в нічному клубі барменом, який “витворяв” незвичайні коктейлі.
Зізнаюсь чесно, мені напочатку все це було не довподоби, але оскільки це був вибір Паші, так я часто його називаю, я все одно завжди його всіляко підтримувала і вихваляла перед батьками.
Вже через три роки мій брат відкрив спільний бізнес з ще двома партнерами, це нічний клуб в центрі міста, де на диво часто тусуються знаменитості.
Так, це був ризик, але в нього все вийшло і вже через два роки, всіх здивувавши, купляє двокімнатну квартиру. Біля мого брата завжди крутилось купа дівчат, вони всі намагались заполонити його серце.
Згодом наш Пашка сказав, що одружується. Я зраділа і дуже хотіла познайомитись з його обраницею. Нею виявилась далеко не скромна дівчина.
Така собі фіфочка, в якої на обличчі зроблені не лише губи, не найкраща партія для мого братика.
Та знову, не мені це вирішувати, це все ж таки його вибір.
І ось через три дні в мого брата день народження, йому виповниться двадцять шість.
Оскільки брату надоїдають кожного дня ці тусовки, я подумала, буде класно, як я допоможу Христині, так звати нашу невістку, у приготуванні святкового обіду для нас і батьків.
Та відповідь, яку я почула від Христини, мене просто приголомшила. Вона в нас займається, виявляється, якоюсь комплексною медитацією, і саме на цей день в неї голодування. Тому свято доведеться перенести.
Я в подиві, вона і так така тендітна, як стеблиночка, а тут ще голодування. Їй слід про дитину вже задуматись, а не про якусь маловідому світу, медитацію.
Я звісно, що сильно образилась на неї. І тепер вже не знаю, чи легше запросити брата і батьків до себе і відсвяткувати?
Чи просто нагло з тортом заявитись до них у гості?
Чи хтось з вас чув що то таке ця медитація? Можливо це не так вже й погано? А я себе даремно накручую?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди