Місяць тому я вийшла заміж. До цього ми з моїм чоловіком не жили і навіть у відпустку удвох не їздили. Він якось пропонував мені переїхати до нього, але мама мене так виховала, що співжиття без штампа я вважаю неприпустимим. Мама завжди говорила мені: якщо погодишся жити з чоловіком у цивільному шлюбі, то він перестане тебе цінувати і вже ніколи не зробить пропозицію. У багатьох моїх подруг саме так і вийшло, тому я була повністю з мамою згодна…
Мій молодий чоловік начебто нормально поставився до мого відмови з’їжджатися до заміжжя, і це навіть в якійсь мірі його стимулювало запропонувати вправити весілля скоріше. Наші батьки спільними зусиллями влаштували для нас пишне торжество, і після цього я переїхала з рідного дому до чоловіка.
Спочатку я була дуже щаслива: раділа тому, що мій коханий чоловік завжди тепер буде поруч зі мною, і що в майбутньому у нас з’являться дітки… Але вже Мій молодий чоловік начебто нормально поставився до мого відмови з’їжджатися до заміжжя, і це навіть в якійсь мірі його стимулювало запропонувати зіграти весілля скоріше. Наші батьки спільними зусиллями влаштували для нас пишне торжество, і після цього я переїхала з рідного дому до чоловіка. Спочатку я була дуже щаслива: раділа тому, що мій коханий чоловік завжди тепер буде поруч зі мною, і що в майбутньому у нас з’являться дітки…
Але вже через тиждень я завила, що пошкодувала про те, що ми з’їхалися: мій обранець виявився абсолютним нечупарою в побуті і у нього немає ніякого поняття про особисті кордони і субординацію в парі. Скрізь ходить за мною «хвостиком», цікавиться, хто мені телефонує і пише.
Ображається, якщо я хочу піти на зустріч з подругами або родичами без нього. На його думку, подружжя весь свій вільний час повинне проводити разом. Раніше мені лестило те, що у нього був підвищений інтерес до мого життя, але тепер це просто виводить з себе. Є бажання розлучитися і переїхати назад до мами.
Крім того, що він постійно намагається заволодівати моєю увагою, хоча я інтроверт і іноді мені потрібно побути на самоті, він ще й не розуміє того, що навіть між подружжям має бути присутня хоч якась недомовленість!
Раніше він здавався мені вихованим і делікатним, а після весілля його ніби підмінили: тепер він не обтяжує себе тим, щоб для справляння своїх фізичних потреб (відрижка та ін.) вийти в іншу кімнату, і навіть двері туалету при мені не закриває… Я до такого не звикла, і для мене це все виглядає дико. Таке відчуття, що після розпису я стала порожнім місцем для нього, і він перестав себе хоч якось стримувати.
Я робила чоловікові зауваження, просила при мені поводитися пристойно, на що він сказав: «Я у себе вдома, і буду тут робити те, що захочу».
Він вважає, що я занадто «затиснута», і що просто не звикла жити разом з чоловіком (це дійсно так – до цього я жила тільки з мамою і бабусею), але мені все одно здається, що він робить неприйнятні речі.
Я сподівалася, що після весілля у нас з коханою людиною почнеться медовий місяць, а замість цього моє життя стало нестерпним. Не можу більше так, але і вважаю, що нерозумно розлучатися через місяць після весілля… Як думаєте, можна як-небудь змінити поведінку чоловіка?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
