Син Петро одружився два роки тому. Ми з чоловіком раділи. Жити вони стали біля тещі. Народився онук.
І тут тещу як підмінили: почала командувати, чомусь намовляти на мою родину, сина називати нешанобливо. А невістка Настя під дуже сильним маминим впливом. Почалися непорозуміння та суперечки. Син мені не скаржився – не хотів засмучувати. Подробиці дізнавалася пізніше чи випадково.
Через якийсь час Петро знайшов можливість жити окремо від батьків невістки, відвіз сім’ю в іншу країну, переїхали вони в Чехію.. Але так склалося життя, що і мені, і тещі сина довелося виїхати з рідного міста і з України. Нині живемо на чужині, але жити так неможливо. З тещею стосунки загострилися страшно. У сім’ї сина постійні конфлікти.
На помсту невістка накинулася мене – щодня чвари. Все не так, все погано. Кажу – погано, мовчу – ще гірше. Бачу, як важко сину, додому йти не хоче. Сидить по годині у машині після роботи. Йому тяжко. А в мене постійно сльози, не можу взяти себе в руки, вислуховувати неприємне від невістки сил немає. Потрібно якось морально сина підтримати, а виходить, що додаю проблем. На заспокійливих. Але щось не допомагає.
І найцікавіше, що з тещі Лідії все, як з гуски вода. Іноді думаю: ось би мені такий характер і таку витрумку. байдужість до усього. Грубить і регоче в обличчя, а я не вмію так.
Як, як підтримати сина, якщо самій потрібна підтримка?
Автор: Олена
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.