fbpx

Черга на пошті рухалася повільно, і це нікому не подобалося. І в цей момент до нас підійшла бідно одягнена зігнута бабуся і попросила її пропустити, бо вона поспішає до лікаря. Навколо забурчали, і я теж не втримався і сказав їй щось різке. Бабуся уважно подивилася на мене і сказала: – А ось ти, любий, скоро допомагатимеш старенькій, і, до того ж, довго. Якось мій чоловік крутився на кухні. Ганна Степанівна пекла пироги. Кухня була тісна, пироги довелося поставити на табуретки

Допоможи старенькій

Випадок, про який я хочу розповісти, стався зі мною три роки тому. Мені не дуже приємно згадувати про нього, оскільки я повівся некрасиво, про що зараз жалкую. Це було на пошті, де я стояв у черзі, щоби заплатити за комунальні послуги.

Черга рухалася повільно, і це нікому не подобалося. І в цей момент до нас підійшла бідно одягнена зігнута бабуся і попросила її пропустити, бо вона поспішає до лікаря. Навколо забурчали, і я теж не втримався і сказав їй щось різке.

Бабуся уважно подивилася на мене і сказала:

– А ось ти, любий, скоро допомагатимеш старенькій, і, до того ж, довго.

Потім повернулася і повільно вийшла надвір. Я одразу забув про її слова. Але через два тижні я забув закрити воду у ванній і затопив літню сусідку поверхом нижче. Стався потоп і збитки виявилися чималими. І протягом цілого місяця я робив їй ремонт. Ось тоді я згадав свої необережні слова, сказані незнайомій старенькій, і пожалів про них.

Остання мить

Мого тата не стало 17 років тому. Сталося це раптово і просто при мені, 14-річній дівчинці. Мами вдома не було, тату надавали допомогу сусіди. Мама зайшла додому без п’яти хвилин дев’ять і зустріла мене у сльозах. Я вже тоді розуміла, що, швидше за все, станеться найсумніше, але ще не хотіла в це вірити.

Коли зрозуміли, що тато вже не з нами, ми з ним попрощалися і його забрали. Всі розійшлися, настала неймовірна тиша. Ми з мамою звернули увагу на годинник на стіні в цій кімнаті, де все сталося. Він зупинилися рівно на дев’ятій. Мабуть, у момент, коли прийшла мама, тато був ще живий, а за п’ять хвилин його не стало.

Сказане гаряче

Моя свекруха Ганна Степанівна була дуже доброю людиною – з тих, хто мухи не скривдить. Проте іноді слова, сказані нею, збувалися.

Якось у Ганни Степанівни сильно розболілася голова. Мій свекор Іван Юхимович дивився телевізор.

Дружина попросила вимкнути його чи зробити звук тихішим, але Іван Юхимович порадив їй повернутися до стіни та заснути. Вона сказала:

– Та щоб він зламався, твій телевізор!

Вийшла на кухню. А за кілька хвилин почула тріск. Іван Юхимович прийшов на кухню і почас сварити жінку – мовляв, це вона винна, що телевізор справді зламався.

Інший випадок. Якось мій чоловік крутився на кухні. Ганна Степанівна пекла пироги. Кухня була тісна, пироги довелося поставити на табуретки. Свекруха попросила сина, щоб він не мішався, бо в пироги сяде. Він посміявся, але несподівано і справді, невдало обернувшись, сів на гарячий пиріг!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page