– …Чесно кажучи з сестрою ми особливо ніколи не дружили! – розповідає сорокарічна Тетяна. – Але спілкувалися завжди нормально. Начебто вона завжди адекватна була. Я в страшному сні не могла уявити, що моя дорога сестра таке зробить… Уявляєш, вона зняла всі гроші з рахунку матері і я так думаю, ще влітку. Там зараз порожньо! Нуль!
– Почекай. Що значить – зняла? А ти точно знаєш, що там взагалі щось було?
– Ха! Абсолютно точно. Я своїми очима бачила цифру рік тому! Наша мама дуже забезпечена жінка була, царство їй небесне. У неї серйозні накопичення лежали і пенсію вона отримувала теж далекоо-о-о не маленьку: стаж… А жила мати скромно. Нічого зайвого собі не купувала, кожен місяць гроші відкладала на рахунок, сама розповідала… А тепер їх немає, грошей! Ось так!
… Сімдесятилітня Софія Олексіївна, мати Тетяни, не стало минулого літа на руках своєї старшої дочки Ольги.
Тетяна, яка живе і працює за тисячу кілометрів, прилетіла тільки за кілька днів до кінця і застала мати вже в лікарні, в безнадійному стані.
Останні, самі непрості, тижні з матір’ю випали на долю Ольги.
Життя у п’ятдесятирічної Ольги взагалі складається непросто. Заміж свого часу вона вийшла вкрай невдало, за гулящого і п’яницю, незабаром розлучилася. Точніше, просто виявилася викинутою чоловіком на вулицю з маленькою дитиною і повернулася під крило до строгої матері.
Старшу свою дочку Софія Олексіївна повністю поневолила і підім’яла під себе. Майже двадцять років Ольга ходила по одній дошці і пискнути не сміла.
Ніяких свят, вечірок, посиденьок з подругами: Софія Олексіївна вважала це зайвим. Тим більше, ніяких зустрічей з протилежною статтю. Є ж дитина, чого ще треба?
– Ти і так вже наворотила справ зі своїм цим заміжжям! – вимовляла мати дочці рік за роком. – Мало тобі було проблем? Думаєш, інший мужик краще буде? Як би не так! Путнього ти просто не потрібна, а недолугий у тебе вже був. Так що сиди он з дитиною і не шукай пригод!
Буквально до останнього часу Софія Олексіївна диктувала дочці, що купити, що надіти, куди піти, з ким спілкуватися, як провести відпустку або вихідні. Загалом, так і жили.
Син Ольги виріс і давно з’їхав від матері і бабусі. Зараз йому двадцять шість, він знімає квартиру зі своєю дівчиною, і здається, збирається одружитися.
…Тетяні в житті пощастило куди більше: у неї люблячий чоловік, двоє дітей-школярів, цікава робота, друзі, поїздки. Правда, квартира поки в кредиті, але це не сильно засмучує. З рідної домівки Таня поїхала зовсім молодою, і з того часу тільки зрідка, раз в пару років, приїджала ненадовго в гості.
А тепер, через півроку після того, як не стало матері, приїхала вступати в спадок. І з подивом виявила порожні банківські рахунки, на яких очікувала знайти вельми значні суми.
Всі материнські банківські картки, пін-коди та паролі були у Ольги – Софія Олексіївна передала їх дочці приблизно за місяць до того всього, коли вже і сама зрозуміла, що справи кепські. Про це Ольга сказала Тетяні по телефону півроку тому.
– Я дзвонила сестрі, питала, що потрібно – вона говорила, що нічого не треба, грошей більш ніж достатньо, хоча вони особливо й не потрібні… Мати лікували, точніше, тоді вже просто підтримували, надавали майже все необхідне. Справа, мовляв, не в грошах…
У те, що гроші могли піти на лікування, Тетяна не вірить – не такі суми і не так швидко.
На питання – де гроші? – Ольга щось белькоче щось невиразне, то покривається плямами і починає ридати, то дорікає сестрі, що сама вона, мовляв, для матері палець об палець не вдарила, прилетіла тільки на кінець, та ось зараз – ділити спадщину…
А тепер старша сестра взагалі перестала розмовляти з Танею, скидає дзвінки, не пускає в квартиру.
– Швидше за все, Ольга зняла гроші, коли мати була вже в лікарні і лікарі вже чітко сказали, що треба готуватися до гіршого… Перед самим моїм приїздом, я думаю. Якщо це так, то це легко довести! Гроші були зняті незаконно, мати тоді цього зробити не могла. Це обман, шахрайство!
Тетяна зараз проводить консультації з юристами і хоче подавати на сестру в суд. Юристи мають надію, що справа виграти буде не складно…
– Ти з глузду з’їхала? – говорить Тетяні тітка. – Будеш брати гріх на душу, судитися з сестрою? Яка б вона не була, вона з матір’ю жила,і все-таки була з нею до кінця. А ти ж Тань і правда, не сильно змучилась. Невже ось так запросто, через гроші, засудили сестру? Судитися з ріднею через гроші – це остання справа!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди