Чоловік давно мріяв про автівку, тому коли білосніжна красуня стояла під нашим під’їздом, Остаповому щастю не було меж. Не буду лукавити, я також була щаслива, але тільки до того моменту, поки про це не дізналася Ірина Василівна, дорога мамочка мого чоловіка. – Чого це ти на передньому сидінні розсілася? Швиденько на заднє! Я, як мама Остапа, маю повне право біля нього сидіти. Покупку ж він оплатив!
Навчитися правильно спілкуватися і взагалі взаємодіяти зі свекрухою — це справжнісіньке мистецтво, я вам скажу. Не кожна дівчина може навчитися. Проте, на початку лише нашого з чоловіком шлюбу, стосунки з його мамою у нас нормально складалися. Свекру взагалі було все рівно, тому з ним і стосунки налагоджувати не треба було.
У нього в житті був головний закон, аби тільки його не чіпали. Тут ще на руку зіграло те, що Ірина Василівна мешкає в іншому кінці міста. І щоб до нас дістатись, треба поміняти не одну маршрутку, а у неї робота, коли їй до нас їздити. Одним словом, все було нормально. Але нещодавно ми з чоловіком купили автівку. Радості не було меж. Тепер можна їздити, куди хоче і коли хочеш.
Ми взагалі дуже любимо сімейні пікніки, а тому з придбанням автівки постійно їздили до лісу, а то до озера. Тут якось приїхала до нас свекруха і попросила, щоб ми її відвезли на дачу, та й допомогли там урожай збирати. Якраз був розпал літа. Заради Бога, сіли та відвезли. Я завжди сиджу поруч із чоловіком на передньому сидінні.
Справа в тому, що коли на задньому їхати, мені стає погано, крутиться голова і нудить. Але коли свекруха вкотре приїхала до нас, щоб відвезти на дачу, почала вимагати звільнити їй місце біля водія. Мовляв, їй так подобається. Я їй пояснювала, що я сиджу там не через забаганку, а тому, що не можу по здоров’ю сидіти на задньому. Та й до того ж вона літня людина, а місце біля водія найнебезпечніше у разі чогось.
Навіщо їй там сидіти? Мало що трапитися в дорозі, але Ірина Василівна стояла на своєму, переконати її не вдалося. Я здалася. Довелося того разу поїхати на задньому сидінні. Але продовжувалося це неодноразово. За весь час, що ми разів десять їздили разом на дачу, свекруха постійно сиділа на передньому сидінні.
У чергову подорож мені було дуже погано, сидіти на задньому і мовчати я просто не змогла б, а тому сіла спереду. Тут же прилетіла як та фурія Ірина Василівна і почала говорити, що я така-сяка і як я смію займати її місце. Чоловік підключився і почав матері говорити, що мені не дуже добре, не можу сидіти ззаду.
Так вона влаштувала ще більшу “бурю”. В результаті, ми всі перенервувалися і Ірина Василівна поїхала на дачу маршруткою.
Чи варто говорити, що вже довгий час свекруха з нами не спілкується.
І хіба це вартувало такої ситуації? Ось навіщо їй було так важливо сидіти на передньому сидінні? Я ніяк не зрозумію.
Фото ілюстративне
