З перших днів нашого шлюбу ми з чоловіком мріяли про дитинку, та, на жаль, довгоочікувана вагітність не наступала. Після повного обстеження в клініці нам сказали, що проблем зі здоров’ям у нас немає, потрібно чекати.
Кілька років довгого очікування стали справжнім стресом для нас з чоловіком. Потім ми вирішили, що можна жити і без дітей. Нам було добре вдвох, повне взаєморозуміння, але в душі я продовжувала мріяти про дитину. Тому коли з’явився Павло, я вирішила не роздумуючи – будь що буде, і вперше дозволила собі зрадити чоловіку з надією на диво. І воно сталося.
Ні, не з першого разу звичайно, але це неважливо зовсім. Незабаром я зрозуміла, що чекаю дитину. Через пару місяців відносини з Павлом зійшли нанівець. Дізнавшись про моє цікаве положення, він самоусунувся, а я залишилася з чоловіком і вагітністю.
Чоловік, дізнавшись, що я чекаю малюка, був на сьомому небі від щастя. Зараз нашому Петрику три роки. Андрій дуже любить сина. А я дивлюся на малюка і розумію, що він все більше стає схожий на Павла. Такий же кароокий і чорнявий. Чоловік-то чистий слов’янин, блондин з блакитними очима, я руда і теж з блакитними.
Наші друзі перешіптуються за спиною, і поки чоловіка немає поруч, відпускають шпильки. А мене мучить вина перед чоловіком. І як йому сказати, що це не його син ? І чи варто взагалі говорити, адже ця правда може розбити його серце і нашу сім’ю. Але ж і він сам, врешті-решт, здогадається.
Тільки не пишіть вроді того: не треба було спати з іншим, прибережіть моралі для іншої ситуації. Винною себе не вважаю. Так зрадила, але зате народилося наше чудо.
Я щаслива матуся, а це найважливіше!
Передрук суворо заборонений!
Фото ілюстративне – nashideti.temaretik.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Мама навіть не дивилася на інших чоловіків, відколи пішов з життя мій тато. Вона говорила, що вже пережила своє велике кохання! І я була рада, що в моєму родинному домі не будуть вештатися чужі люди. До того ж, тато залишив нам великий спадок, і я боялася, щоб хтось на нього не “замахнувся”. Тому коли мама повернулася з Трускавця закохана, це мене розчарувало. Але в мене був план дій
- Наше весілля було не гучне, а гірке! Ресторан був непоганим, але свекруха не переставала критикувати подану їжу, мовляв, ця риба так дивно пахне, вона часом не зіпсована? Або, торт без шоколаду – не торт! Подарунок на весілля від свекрухи, окрема історія: її посуд з “червоними маками” досі перекидається на горищі у моїх батьків. А потім вона перед всіма гостями виголосила, що я прив’язала до себе її сина дитиною. Тут я вже не стрималася!
- Про цей дрескод на хрестинах нам ніхто нічого не казав. Тому нас і відсадили, “червоних”, на інший край столу. Тому я й забрала тихенько з кошика наш подарунковий конверт з доларами. Похресниця – племінниця мого чоловіка, дочка мого швагра
- Моя сестра не послухалася, коли я благала їй не заводити роман з одруженим чоловіком. Тепер Іринка благає про допомогу, тому що вона чекає дитину, а сам Юра повернувся до своєї дружини. Я не могла стояти осторонь, і з’явилася на його порозі. Мені пощастило, його дружина була дома, і дізналася про все з “перших вуст”
- Ковтаючи сльози, я подзвонила сусідці і попросила принести мені в лікарню піжаму, чашку, тарілку, ложку, рушник. Я не наважувався просити більше в чужої людини. Того ж дня я зв’язалася з дочкою, яка живе в Англії. – Мамо, я думками з тобою! Тримайся! Все буде добре! – Так гірко мені ще ніколи не було!