Чоловік мене покинув. Забрав всі наші накопичення на власне житло і втік. Я залишилася на орендованій квартирі з семимісячним синочком на руках.
Моя яга-свекруха, Світлана Михайлівна, дізнавшись про це, приїхала до мене на квартиру. Я думала, вона поглумитися примчала, а вона скомандувала:
– Збирайся, переїдеш з внуком до мене.
Я спробувала відмовитися – мені було дуже незручно. Ми зі свекрухою, з перемінним успіхом, воювали вже кілька років. Жодна з нас жодного разу не чула від іншої жодного доброго слова. А тут, дізнавшись про моє тяжке становище, мати чоловіка виявилася єдиною, хто протягнув мені руку допомоги! Навіть не моя мама!
Моя власна мати сказала, що в її квартирі для мене і сина немає місця. Проти була моя старша сестра, вона зі своїми дітьми живе у мами, і мама все життя танцює під її дудку.
– Дякую, світлано Михайлівно. Я буду Вам дуже вдячна за гостинність, це тимчасово, – через силу пробурмотіла я.
Це було вперше, коли я сказала «дякую» свекрусі від чистого серця.
– Ой, та облиш! Не чужа ж, – вона від мене відмахнулася і забрала свого онука з моїх рук. – Підемо, красунчику наш. Мама нехай збирається, а ми не будемо їй заважати. Поїдеш жити до бабусі, сонечко? Звичайно, поїдеш. Бабуся буде розповідати тобі казки, ходити з тобою гуляти, гратися машинками…
Слухаючи ніжне воркування свекрухи, я не вірила своїм вухам! Вона завжди говорила, що дитина не від її сина, і що вона навіть близько не підійде до мого “байстрюченятка”.
Я зібрала речі і ми переїхали до свекрухи. світлана Михайлівна звільнила для нас велику кімнату, а сама перебралася в маленьку. Я здивовано кліпала очима, а свекруха мені заявила:
– Ну, що вилупилася? Дитині місце потрібно, скоро вже повзати почне щосили. А мені самій багато місця не треба. Розташовуйтеся, вечеря через годину.
На вечерю вона запропонувала мені овочі на пару і варене м’ясо зі словами:
– Ти ж мати годуюча. Звичайно, якщо хочеш, я можу щось і підсмажити. Але дієтичне для дитини краще. Вирішуй сама.
У холодильнику стояла ціла поличка баночок з дитячим харчуванням.
– Пора вже підгодовувати, як думаєш? Якщо тебе цей асортимент не влаштовує, купимо інше. Ти говори, не соромся, – посміхнулася мені свекруха.
Тут я не витримала і розплакалася. Її добре ставлення було настільки несподіваним, що я була зворушена до глибини душі. Про мене і синочка ніхто ніколи так не дбав, як ця жінка, яку я завжди вважала головним ворогом в моєму житті. Вона мене обняла:
– Ну тихіше, дівчинко, тихіше. Мужики – вони такі товариші, ненадійні. Я сама Артема, чоловіка твого недолугого, сама піднімала. татусь його втік, коли Артему вісім місяців було. Не дозволю, щоб онук мій так само зростав. Все, поплакала і досить. Зберися!
Крізь сльози я пояснила свекрусі, що не очікувала від неї такої доброти, і подякувала:
– Дякую Вам, Світлано Михайлівно, велике. Якби не Ви, я не знаю, куди б ми з малим.
– Я сама винна – сина такого безвідповідального виростила. Ось, буду виправляти ним скоєне, в міру своїх сил. Все, давай, умивайся і спати йди. Ранок вечора мудріший.
Рік синочка ми святкували втрьох: я, син та Світлана Михайлівна – наша улюблена бабуся і ангел-хранитель.
Ми, уклавши малого на денний сон, пили на кухні чай з тортиком, коли пролунав дзвінок у двері. Свекруха пішла відчиняти.
– Мамочко, знайомся: це – Любочка. Любочко, це – моя мама, Світлана Михайлівна. Мамусю, ми в тебе перекантуемся півроку? А то з роботою не дуже, далі орендувати – кошти не дозволяють.
Почувши голос чоловіка, я зблідла. Я злякалася, що зараз свекруха їх пустить, а нас з сином вижене. На очі навернулися сльози.
– А ну, пішов геть звідси! І дівулю свою забери. Дружину з немовлям обібрав і кинув без копійки на орендованій хаті, не думав, на що вона житиме? Ось тобі життя за неї і відповіло. Давайте, йдіть, безсовісні. А ти, Любо, будь обережніше – борони Боже, і тебе кине без копійки в кишені.
Я дуже помилялася в свекрусі, і зараз мені соромно за ту безглузду ворожнечу.
Моя свекруха стала мені навіть не другою мамою, а першою. Ми зі світланою Михайлівною прожили під одним дахом 5 років, поки я не вийшла заміж.
На моєму весіллі вона зайняла почесне місце мами нареченої.
Син ходить до школи, а молодша донечка скоро з’явиться на світ. Світлана Михайлівна з великим нетерпінням чекає народження внучки. А ще вона також зустріла у 57 років достойного чоловіка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
