Частенько звучать слова: «прийшов» або «прийшла на чужу територію». Так, ідеально, коли спільне житло разом і заробляється.
Правда, це ідеально тільки якщо сім’я міцна, а так теж бувають варіанти. І про дівчат, які прийшли на все готовеньке, я теж читаю. Але життя під шаблони НЕ підганяючи.
– Все в один голос твердять, мовляв, потерпи, у вас же дитина, як же він без батька, – каже Настя, – а я просто не можу вже так. Живемо, як на гойдалці: то вгору, то вниз. То все добре, то сварки, а вже якщо почали сваритися, то тут на мене виливається прямо цебер докорів.
Насті 28 років, вона 5 років як заміжня за Русланом і в сім’ї росте донька Даша, якій нещодавно виповнилося 3 роки. Настя віддала доньку в садок трохи раніше 3-х років, вийшла на роботу, заробляє нарівні з чоловіком. А каменем спотикання стала квартира в якій вони живуть. Його квартира.
– Коли тільки одружилися, – продовжує жінка, – жили на зніманні. У нього мама і одиничка, у мене і батько, і мати, і квартира у них двокімнатна, але в неї прийшла жити з дитиною моя старша сестра. Вона спочатку виїхала заміж далеко, а 3 роки тому повернулася – не склалося. Я на той час заміжня вже була, не жила з батьками.
Руслан і Настя знімали житло 3 довгих роки, відкладали потроху грошей, сподіваючись на кредит. А 2 роки тому дуже несподівано для Руслана та його мами, чоловікові Насті залишив у спадок квартиру двоюрідний дідусь.
– У діда нікого не було з родичів найближчих, – пояснює Настя, – але Руслан був у рівних правах з іншими двоюродними, тільки ми останню квартиру знімали неподалік, ось і заходили іноді провідати старого.
Настя прибирала там раз в тиждень, приносила йому суп в контейнері, могла збігати в аптеку або магазин. Її чоловік заходив щось полагодити, поправити, без будь-якої надії на квартиру.
– Ми думали, що дід залишить квартиру свекрусиній сестрі, – зізнається Настя, – та кілька років «обробляла» похилого дядечка. А він зробив інакше.
Тепер Руслан – повноправний власник двокімнатної квартири і кредит сім’ї брати начебто і немає потреби. Тільки тітка, що втекла і розлютилася на рішення спадкодавця кинула в серцях, звертаючись до Насті:
– Не буде тобі тут щастя, згадай моє слово! Бач, втерлася в довіру, з животом ходила підлоги намивали. Довірю свою втирали.
– А не вмовляли, що не втирали, – розводить руками Настя, – просто шкода його було. Але життя у нас дійсно розколіталося.
Спочатку все йшло нормально, раділи переїзду в своє, накопичення пішли на ремонт, почали замислюватися про придбання машини після того, як Настя вийде з декрету. Але почастішали сварок між подружжям чоловік міг дорікнути дружині.
– Це моя квартира, – відповідав Руслан на прохання прибрати за собою розкидані речі, – що хочу – те в ній і роблю. Як хочу, так себе і веду. Тобі щось не подобається?
– Спочатку – це було рідкістю, – каже Настя, – але тепер все частіше і частіше. Він в комп’ютері сидить, чай п’є, крихти всюди, чашка потім так у компа і залишається, а скажеш, так відразу: моя квартира, чого командуєш, ти тут ніхто, а я роблю все, що захочу.
І виникали сварки буквально на рівному місці. Настя вже почала відчувати себе прислугою у власній родині: не смій сказати, якщо щось не по ній, не проси допомоги, коли чоловік відпочивати зволить.
– Обідно до сліз, – визнає вона, – він потім відходить і вибачається, допомагати кидається, але мало не через день підкреслює так чи інакше: моя квартира, а ти тут – ніхто.
Настя не те що про другу дитину вже не думає, вона готова піти від таких принизливих сімейних відносин. Тільки куди йти? У батьків сестра з дитиною, а їй-то куди? Знімати? А на що знімати, адже треба Дашку ще ростити.
– Ну і дорікнув, – каже свекруха, – він же не серйозно, а в запалі сварки. Подумаєш, чого в сімейному житті не буває. Помиріться і знову у вас все добре. А куди ти підеш? Тут хоч своє житло! Ну і що, що чоловіка. Можна і потерпіти і зробити вигляд, що ти нічого не чула.
Як вважаєте, чи можна «зробити вигляд»? Або Насті треба різко і без жалю рвати відносини, в яких вона через день «ніхто»?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
