fbpx
життєві історії
Чоловік ні про що не здогадувався, тому декілька років я заощаджувала певну суму. Шило вилізло з мішка, коли Василь надумав продати стару автівку, докласти, і купити нову, та грошей на омріяну красуню не хватило. Але я і в цей час не здалася зі своєю таємницею. Та за деякий час в дім прийшли рахунки, які і потрапили чоловіку в руки. Вже тиждень не розмовляємо

Чоловік ні про що не здогадувався, тому декілька років я заощаджувала певну суму. Шило вилізло з мішка, коли Василь надумав продати стару автівку, докласти, і купити нову, та грошей на омріяну красуню не хватило. Але я і в цей час не здалася зі своєю таємницею. Та за деякий час в дім прийшли рахунки, які і потрапили чоловіку в руки. Вже тиждень не розмовляємо.

У мене була бабуся по батьківській лінії. Мама давно з ним розлучилася. 7 років тому його не стало, а бабуся пережила його на 2 роки. Бабуся незадовго до відходу переоформила (по дарчій) свою однокімнатну квартиру на мене, щоби з іншими родичами спадщину не ділити. Я їй допомагала, купувала продукти, відвідувала. Вона сама себе обслуговувала і не хотіла бути в тягар.

Цю квартиру я здавала орендарям, але чоловікові вирішила не говорити, що маю спадщину. Гроші невеликі, 10 тисяч в місяць, але я їх накопичувала просто, щоби були на “чорний день”. Ми живемо у квартирі Василя. Синові 10 років. Бюджет загальний, окрім цієї квартири.

Минулого року Василь хотів продати стару автівку, докласти, і купити кращу, але певної суми все ж не хватало, я про свої орендні і в цій ситуації промовчала. В результаті купив він не ту, про яку мріяв. І ось недавно я забула прозвітувати у податковій і заплатити податок за минулий термін, і Василь побачив це повідомлення, і став про все розпитувати. В домі була ще та “буря”. Вже тиждень він не розмовляє, навіть із сином мало спілкується.

Не розумію чому, це ж моя спадщина? Я її не маю нікуди вкладати. Але Василь вважає, що я мала всі гроші класти до сімейного бюджету. Я так не вважаю, тим більше, що всі мої підробітки та премії йдуть у сім’ю. Я не витрачаю попусту, мене так виховали (одні зимові чоботи, одні осінні). Жодних надмірностей в одязі або в прикрасах немає. Гроші збираються на загальному рахунку — на квартиру для сина, на відпустку.

Спочатку були запитання: “Як ти могла?”, Тепер чоловік просто не розмовляє. Пропонувала, що частину грошей дам на будівництво дачі сказав: “Вже не треба!”. І що тепер? Мовчить, і не знаю, коли “відійде”. Але все-таки я вважаю, що Василь не правий. Своєю спадщиною кожен розпоряджається сам. Спадщина передається конкретній людині, а не всім разом.

Прошу висловити своє бачення з цієї ситуації і можливо щось порадите як помиритися?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!