fbpx

Чоловік нічого не говорив, а Юля, приходячи додому пізно ввечері, виявляла приготовану вечерю, вимитий посуд, викупану і покладену спати дочку. У такі хвилини Юлі ставало соромно, але варто їй згадати черговий вечір у компанії Олега, і совість мовчала

Юля й сама не розуміла, в який період їх із чоловіком спільне життя дало тріщину. Семирічний шлюб майже розвалювався, але це, на жаль, бачила лише Юля.

Чоловік приходив увечері з роботи, приймав душ, вечеряв, дивився телевізор, а потім йшов спати. Пристрасті та ніжності в їхніх стосунках не було вже досить давно.

Та навіть прості розмови були рідкісними та безглуздими. Спільне дозвілля обмежувалося лише переглядом фільму у вихідний день.

Таке життя було нестерпним. Адже жінка, як квітка! Їй потрібні компліменти та увага, потрібна турбота та ласка! Юля чахла з кожним днем, а думки про розлучення дедалі частіше відвідували її голову. Здавалося, навіть п’ятирічна дочка не зможе завадити розпаду сім’ї.

— Я так більше не можу, — поскаржилася Юля своїй подрузі та, за сумісництвом, колезі Наді.

— Слухай, а ти помічала, як на тебе новий менеджер заглядається? – хитро поцікавилась Надя. – Він такий класний! Та й ти йому подобаєшся, це просто в очі впадає.

Звісно, ​​Юля помічала ці погляди. Олег, що нещодавно прийшов до їхньої фірми, просто глядів на неї очима, постійно підморгував і махав рукою здалеку, кілька разів запрошував її на каву, але Юля весь час відмовлялася через чоловіка.

Хм, може, варто хоча б раз погодитись? Його увага так приємна! Під його поглядом Юля завжди почувала себе такою бажаною!

Думка про Олега цілий день не давала Юлі спокою. Дуже симпатичний, добре складений хлопець. Увага від такого чоловіка подобалась. Ну, нічого ж страшного не станеться, якщо вони лише один раз сходять у кафе. Тим більше Юля так давно нікуди не вибиралася!

Наступного дня Юля набралася сміливості та запросила Олега до кафе у суботу, у вихідний день. Чоловік із радістю погодився. Чоловікові Юля сказала, що хоче зустрітися з подругами, на що той не заперечував.

Суботній вечір у компанії приголомшливого чоловіка пролетів непомітно. Юля весь вечір вислуховувала від нього компліменти, вони говорили на різні теми, багато сміялися і навіть кілька разів танцювали повільний танець. Закінчувати цей вечір Юлі не хотілося, але довелося.

Наступні дні Юля не могла забути цей, слід визнати, найкращий вечір за останні кілька років. Їй хотілося ще чогось подібного, тож вона знову запросила Олега на побачення. «Побачення?! О жах!” — промайнуло в Юлиній голові, коли вона вперше назвала таку їхню майбутню зустріч.

А як це ще назвати? Юлю тягло до нього, він їй подобався, приваблював її, як чоловік. До чоловіка такого дівчина не відчувала вже давно. І весь наступний тиждень пролетів, як уві сні.

Щовечора після роботи Юля та Олег разом гуляли, або йшли до ресторану чи до кафе. Чоловіка Юля щоразу говорила, що на роботі настав складний період, і доводиться постійно затримуватись.

Чоловік нічого не говорив, а Юля, приходячи додому пізно ввечері, виявляла приготовану вечерю, вимитий посуд, викупану і покладену спати дочку. У такі хвилини Юлі ставало соромно, але варто їй згадати черговий вечір у компанії Олега, і совість мовчала.

Тепер Юлін настрій завжди був на висоті, вона часто ловила себе на усмішці або на тому, що співає собі під ніс якусь веселу пісню. Чоловік нічого не помічав.

Так пролетіли три тижні. У п’ятницю після роботи Юля та Олег як завжди сиділи у кафе, і раптом Олег раптово видав:

– Юль, а давай весь день завтра проведемо разом. У мене вдома. Фільми подивимося, піцу замовимо… Я знаю, що ти хочеш цього.

Юля дуже хотіла. Але що вона могла сказати чоловікові? Адже субота вихідний день. Списати все на роботу не вдасться. Втім, якщо подумати…

– Дорогий, – почала говорити Юля, прийшовши додому. – Розумієш, така річ… Попередні три тижні у мене на роботі був цілковитий завал. Тепер буде легше, але мені потрібно дещо доробити, тому я вирішила вийти завтра на роботу, щоб наступний тиждень розпочати без нічого. Ти не заперечуєш?

– Звичайно, ні. Якщо тобі буде легше, то роби так, як вважаєш за потрібне. Генеральне прибирання ми з дочкою самі зробимо.

Цілий день Юля провела в обіймах Олега. Перший фільм вони закинули на середині, очікувано захопившись один одним. Юля була неймовірно щаслива.

Увечері їй довелося втекти, але вона зрозуміла, що Олег – її чоловік, з яким їй добре. Тепер треба було вигадати, як акуратно повідомити чоловіка про розлучення.

Однак вигадувати нічого не довелося. Коли Юля повернулася додому, на неї чекала порожня квартира. Чоловіка та доньки не було, їхніх речей теж. Лише коротка записка була прикріплена до холодильника.

«Я із самого початку про все знав і давав тобі вибір. Ти його зробила. Дочка поки що поживе зі мною у батьків. Влаштовуй своє особисте життя».

Юля в зневірі похитала головою. У сльозах вона набрала номер Олега.

– Мене чоловік покинув, мені так погано! Ти можеш приїхати? – проридала вона, як тільки Олег узяв слухавку.

– Ні, не можу. Та й не хочу, якщо чесно, відповів Олег і скинув виклик.

Юля сповзла на підлогу. Судорожно набрала номер подруги Наді та вивалила на неї свою проблему.

— Так тобі й треба, — несподівано холодно відповіла Надя. – Не розумію, що тебе в чоловіка не влаштовувало. Прекрасний чоловік, а ти тільки й робила, що скаржилася.

— То це ти розповіла йому? – Здивувалася Юля.

— Так, я, — не відпиралася Надя. – І, повір мені, він довго один не залишиться. А ось ти… І мені тебе навіть не шкода. Замість того, щоб рятувати сім’ю, ти гуляла. От і залишайся тепер одна.

Юля люто відкинула від себе телефон. Чоловік пішов, подруга обманула, Олег отримав усе, що хотів, більшого йому не треба… Адже все могло бути інакше, якби Юля хоча б трохи доклала зусиль, щоб повернути увагу чоловіка, а не шукала на боці…

Фото – авторське, ілюстративне.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page