Чоловік носив на кухню брудні тарілки, а я їх відразу ж перемивала. Але в один момент з коридору нас погукали. Я вийшла і побачила свекра, який світився від щастя, тримаючи в руках документ про розірвання шлюбу. А наступного дня він перевіз до моєї мами всі свої речі. Свекруха залишилася біля розколеного корита.
Не сім’я, а “Санта Барбара”. Тато мого чоловіка через два роки після нашого весілля пішов до моєї матері. І тепер свекруха за це мені “віддає”. Навіщо псувати мені життя, якщо я тут ні до чого? Я ж не винна, що її чоловік пішов від неї!
Мого батька не стало, коли я була маленькою. Я пам’ятаю його погано. Чи любила мама ще когось після тата я не знаю, бо в хаті нікого не бачила зі сторонніх, і мама багато працювала. Мамі було дуже важко, бо виховувала мене одна.
Нелегко було і з фінансами, й у емоційному плані. Мамі морально було важко. Квартира у нас була. Після відходу бабусі мама з татом на той час почали там жити.
І бабуся по батьківській лінії заповіла мені квартиру теж. Ми її здавали квартирантам, поки вона мені не знадобилася.
У дитинстві я була кволенькою.
Коли я була в середніх класах, трішки зі здоров’ям налагодилося. Незважаючи на це, мама, як і раніше, добре дбала про мене. Народилася я, коли мамі було 19 років. Думаю, через це у нас з мамою такі теплі та довірчі стосунки, бо вона рано стала мамою. Найкраща моя подружка зі всіх, це мама!
Коли мій чоловік зробив мені пропозицію, ми вирішили жити у тій квартирі, яку здавали орендарям. Зробили там невеликий ремонт, усе самі. Моя мама нам допомагала, батько чоловіка, друзі, але свекруха зайшла туди лише раз і з усмішкою запитала, чи довго ще ми возитимемося там. І через те, що вона крутилася під ногами через пару годин, свекор відвіз її додому.
Моя свекруха – жінка зарозуміла. По її зовнішньому вигляду зрозуміло, що вона самолюбна. Але виглядає струнко, доглянуто. Вдома нічим не займалася. Завжди готував їсти тато чоловіка, а щоб прибрати будинок, вона наймала домогосподарку. Я дивувалася, як так можна.
Але Павло зовсім інший за характером. Може сам собі приготувати поїсти, допомогти прибрати будинок, у плані побуту він самостійний.
– Мама ніколи не стояла біля плити на кухні. Може, я просто не пам’ятаю, звичайно, але зазвичай готували бабуся чи батько. Завдяки їм я навчився теж кулінарії, – розповідав чоловік. – Не знаю, яка причина змушувала їх не розбігтися. У них різні інтереси. Наприклад, ми з татом часто ходили у похід, могли поїхати на рибалку, а мама цього не любила. Не бачив, щоб батьки навіть спілкувалися на якісь теми у вільний час, хіба обговорювали побутові теми.
Мама зі свекром одразу порозумілися. Свекруха, бачачи це, дивилася зверхньо на маму, нібито, що вона не рівня їй. Мене ця поведінка спершу чіпляла, а потім я почала розуміти, що свекруха дуже любить себе і своє его, а решта для неї ніхто.
Ми з чоловіком відгуляли весілля. З мамою я далі продовжила спілкуватися, але трохи рідше, тому що своя сім’я, нові турботи. Мама все розуміла.
Ми, як і раніше, всією сім’єю святкували свята. Це була тепла, дружня, приємна атмосфера, якби, звісно, не свекруха. Її незадоволене обличчя, погляд. Все було добре, так, мов тиша перед бурею. Так і сталося.
Це сталося після нашої другої річниці з чоловіком. Святкування було в квартирі у мами. Ввечері я перемивала посуду, як нас з Павлом погукали. Вийшовши в коридор ми побачили свекра, який світився від щастя, тримаючи в рука документ про розірвання шлюбу. Вже наступного дня свекор переїхав жити до моєї мами! Ми із Павлом самі були здивовані цією новиною. Звичайно, тут же подумали про мам, мою свекруху.
Ми вже подумали, що нас розігрують. Та все виявилося правдою. Моя мама та свекор стали парою. Виявилося, що вони давно були закохані, але тримали дистанцію, оскільки він був одруженим. І лише кілька місяців тому розпочали тісне спілкування. Коли зрозуміли, що потребують один одного і їм потрібно зійтися, свекор вирішив діяти.
Переварити у голові все це було непросто. Але, щиро кажучи, за свекра я рада. Він хороша людина, дбайлива, поважає інших, що не скажеш про характер матері мого чоловіка. Сам чоловік не знав, що сказати з цього приводу. Він і радий був за тата, але водночас батьки розлучалися.
Ми поговорили з чоловіком, що треба провідати його маму. Але пошкодували потім. Вона намагалася у всьому звинуватити мене! Якби не Павло, не знаю, чим би закінчилася зустріч. Я поїхала до мами, а він лишився заспокоювати свою маму. Він пояснив мамі, що якщо вона так продовжуватиме поводитися, то втратить не тільки чоловіка, а й сина.
Зараз мама зі свекром живуть дуже добре, він навіть став молодшим виглядати! Хочеться, щоб свекруха заспокоїлася також і зустріла чоловіка, який зможе розділити з нею щастя.
Фото ілюстративне
