Рік тому вийшла заміж, своїх дітей поки немає, але у чоловіка є син від першого шлюбу. Він його дуже любить, колишня дружина це знає і не перешкоджає їх зустрічам.
Антону п’ять років, він хлопчик тямущий і розвинений не по роках. А ще він дуже гарненький, ну прям янголятко з картинки. До мене хлопчик ставиться добре, та й я його обожнюю – він такий милий і забавний. Нещодавно гуляли всі разом в парку, чоловік ненадовго відлучився, а я вирішила влаштувати Антону фотосесію в кульбабах. Кадри вийшли просто чарівні, а малий ще і позував, і очі такі класні робив, ну погляду не відведеш!
Коли чоловік повернувся, я ще фоткала, і він почув, що я називаю хлопчика “моя принцесочка”. Це було зроблено спеціально – Антон сміявся, доводив, що він не дівчинка, і при цьому робив цікаву посмішку.
А чоловік раптово почав кричати, що не дозволить сюсюкатися з сином, що я нібито вселяю хлопчикові, що він дівчинка, і Антон потім виросте не тим, ким треба. Накричав на мене у присутності дитини, той взагалі нічого не зрозумів, засмутився, заплакав – словом, день був зіпсований.
Ми потім помирилися, але осад залишився, а що буде, коли у нас з’являться власні діти? Мені що, кожен раз радитися з чоловіком, як спілкуватися з дитиною? І чому він вирішив, що краще за мене розбирається у вихованні? Питань більше ніж відповідей.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – annajanowska
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
