Чоловік сердиться, що я не прошу грошей у своїх батьків для нашої родини! А як на мене, це сором же. Як сором і те, що ми жили два роки у моїх батьків!
З чоловіком Ігнатом ми 7 років в шлюбі, підростають двоє маленьких дітей. Відпочатку чоловік робив тільки те, що він хотів: їхав до друзів, їздив в клуби, до своїх батьків. А жили ми два роки у моїх батьків. З дитиною не допомагав, постійно то на роботі, то втомився. Говорив, що коли будемо жити окремо – тоді і буду допомагати, а поки в тебе є мама.
Зараз живемо в орендованій квартирі. Багато кредитів, і він будує будинок, заробіток у нього сезонний, переважно влітку, взимку і весною практично сидить удома.
З дітьми, правда, зараз допомагає: грається, сидить з ними, коли засопляться. Я працюю, отримую мало, 15 000, вистачає тільки на їжу.
На мої питання про те, що треба купити одяг, приналежності до школи, речі першої необхідності, він відповідає: «Іди, заробляй більше і купуй, що потрібно». При цьому мені 31 рік, йому – 41.
Спочатку я його дуже кохала, але тепер я чекаю, коли він сам піде, втомили постійні причіпки в усьому. Якщо він раз у тиждень помиє посуд або пропилососить – нагадуватиме про це дуже довго, що він не баба і це не його обов’язки.
На мою відповідь: «Тоді заробляй більше, а я буду сидіти вдома і все прибирати, він відповідає, що нормальні дружини і на роботі встигають, і вдома і з дітьми.
Доньці 6,5 років, готуємося до школи, ходимо на танці. А синові 3 роки, ходить в садок.
Вранці я їх відводжу в садок, потім йду на роботу, після роботи на гуртки, потім додому, готую вечерю, а чоловік вдома сидить, грає в телефоні, і чекає, коли йому подзвонять і запропонують роботу!
А якщо немає грошей, постійно просить, щоб я попросила у своїх батьків, при чому не позичити. а просто!
Нам ніхто не допомагає, піти мені нікуди. На зарплату в 15 000 я з дітьми не проживу. У батьків моїх свої проблеми. І ще до того ж кредити наші всі оформлені на мене. Він їх брав на будівництво. І у нього нічого немає.
Але всі мої спроби підтримати його, коли він без роботи, даремні, він у всьому робить мене винуватою. Діти не слухаються – я винна, грошей немає – теж я, я винна, що не шукаю іншу роботу, посуду не помила – відразу я сяка-така, ключі не залишила від будинку – так то взагалі найгрішніший з біблійських гріхів…
Вечорами він вдома, з друзями особливо вже не зустрічається, бо всі по родинах сидять. Сидить і нічого не робить, тількиінколи мені може запропонувати в кіно з’їздити, коли я зарплату отримаю.
Дорікає постійно, що я не прошу у своїх батьків грошей. Каже, що вони зобов’язані нам допомагати, бо я їхня дочка. У нього тільки один батько, який теж весь в кредитах.
Ось і як мені з таким чоловіком?.. Наче третя дитина, чесне слово.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
