fbpx
життєві історії
Чоловік у мене киянин і всі його найближчі родичі, включаючи рідного брата, двоюрідного брата і сестер, батьків та інших, теж живуть в столиці. Купа ціла. Останнью краплею став недавній випадок, будній день, точніше вечір, я з роботи прийшла, їжу приготувала, годин 10 вечора було вже і я вирішила, що ляжу раніше. – У тебе рідня далеко, – «поцікавилася» мама чоловіка, – хочеш, щоб і Тимофій зі своєю перестав спілкуватися? Вони тобі не заважають, пішла в спальню, лягла і спи собі спокійно

Я люблю гостей, і приймати, і готувати з любов’ю. Але тільки гостей, яких ми з чоловіком запрошуємо, про яких відомо заздалегідь, до приходу яких готова, а не так, як оце мій Тимофій робить. Тепер я погана жінка.

Не так давно я отримала звинувачення в тому, що я відлюдькувата, негостинна і неласкава господиня. Від кого? Від чоловіка Тимофія і його численної рідні!

Довго я терпіла, але всякому терпінню приходить кінець. Ось і я не витримала і вибухнула.

Ми з Тимофієм одружені 7 років, донечці Мілі пішов 6-й рік, обоє працюємо, дитина в дитсадок ходить, наступного року у школу.

Робота у мене досить складна, після декретної відпустки вийшла на нове місце заради більшої зарплати: іпотеку ж треба платити. Але і обов’язків більше, тому до вечора я відчуваю себе геть вичавленим лимоном і тільки у вихідні можу розраховувати на перепочинок.

В суботу та неділю можу хоча б домашніми справами зайнятися, собі час приділити, але це в теорії. А на практиці Тимофій часто позбавляє мене цієї можливості.

Чоловік у мене киянин і всі його найближчі родичі, включаючи рідного брата, двоюрідного брата і сестер, батьків та інших, теж живуть в столиці. Купа ціла. І практично всі в одному районі. ну і ми 3 роки тому взяли іпотечну двушку теж тут.

І почалося, в суботу Тимофій до нас тягне дівера з дружиною, в неділю його кузини заглядають. З дітьми, тортиками і не тільки. Чому до нас? А тому що тільки ми з Тимофієм живемо окремо від батьків, раніше однушку орендували, не було такого, а зараз чоловік вважає, що у нас є місце молодій половині його рідні поспілкуватися і посидіти. Тільки мене ось це це не радує!

Я не можу бути радісною і привітною, коли під час прибирання в квартирі до тебе раптом нагрянули гості, складно бути задоволеною. Або коли вони пішли в неділю ввечері після посиденьок і чаювання, то або ти будеш прибирати за ними в темній ночі, або доведеться викроювати час вранці або ввечері, після трудового дня. Як не крути – незручно.

Брат з дружиною з батьками ж живуть, – каже мені чоловік, – людям похилого віку спокій потрібен, що ми до них натовпом завалимося? І у дядька з тіткою теж не можна. А ми що, ми ж молоді з тобою! Ну не можна бути такою букою!

А я не бука, але я не готова щоб постійно у нас були гості, тим більше, що і накривати, і прибирати доводиться мені, навіть якщо вони приходять не з порожніми руками, я хочу зробити справи і відпочити, зрештою, побути просто з родиною, а не сидіти і розважати компанію!

Але Тимофій вважає, що відпочивати мені його родичі не заважають: кімнат ж 2, а йому погано без спілкування, йому необхідно побачитися з родичами.

Останнью краплею став недавній випадок, будній день, точніше вечір, я з роботи прийшла, їжу приготувала, годин 10 вечора було вже і я вирішила, що ляжу раніше. Тільки пішла в спальню, як дзвінок у двері: двоюрідна сестра Тимофія з чоловіком заявилися: ми в гості.

– Ну у мене ж відпустка, – капризно надув чоловік губи, – ми посидимо, поговоримо. Ми потихеньку, тобі не завадимо.

Звичайно, я не заснула, музика, сміх, щось впало, щось розбили. І так до 4-ї ранку! А наступного дня я чоловікові заявила, щоб ніяких гостей без узгодження зі мною більше не було. Мало того, що не спала майже всю ніч, так ввечері мені ще й прибирати довелося, бо чоловік хоч і прибрав за гостями, але по-своєму: не видно – й добре.

– Ти мене зовсім хочеш залишити в ізоляції? – почав Тимофій. – Це і моя квартира теж, я маю право у неї запрошувати гостей тоді, коли я захочу! Ти з дитиною можеш спокійно піти спати, якщо тобі це не подобається, за гостями я прибрав, що ще треба?

Ми посварилися. Весь тиждень зате гостей не було. А у вихідні пролунало відразу кілька телефонних дзвінків.

– З братом побачитися не можу, – дорікнула мені кузина чоловіка, – ми ж прекрасно спілкувалися, що ми тобі поганого зробили, за що ти нам від дому відмовила?

– У тебе рідня далеко, – «поцікавилася» мама чоловіка, – хочеш, щоб і Тимофій зі своєю перестав спілкуватися? Вони тобі не заважають, пішла в спальню, лягла і спи собі спокійно.

-У такому випадку, – відповіла я, – хай Тимофій приходить до Вас, спілкується з братом, сестрами та іншими. А що? У вас теж двушка, пішли до себе в кімнату і спите спокійно, ніхто ж не заважає. Ну і що, що я молодша за Вас, я працюю, а ви на пенсії, не виспалися вночі, вдень доспали!

Після цього мене ще і в грубості дорікнули: так відповісти літній людині! Ситуація неприємна, виходу поки я не бачу.

Але хіба я не права? Всі про себе думають, а про мене – ніхто. Якось неправильно виходить, чи я собі все надумала і все нормально?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page