Чоловік у мене один з 17 років, нікого, крім нього, не знала. Мені зараз 36, йому – 40. Все життя він мені зраджує, а я його завжди прощаю. Все наше містечко знає, коли у нього нова пасія з’являється, він не перебірливий. Весь минулий рік у нього пригоди були, а перед святом заприсягався у вірності, і я простила. Публікую щасливі фото, де ми обіймаємося, з дітьми. Ідилія…
Я зустріла свого чоловіка у 16 років, познайомилися на нашій місцевій дискотеці, у колі спільних друзів. Сашко на чотири роки на мене старший.
Так ми і разом відтоді. Він дуже боїться якихось проблем, все у нашій родині на мені, все вирішую я.
«Перший дзвіночок» продзвенів, коли мені було ще 18 років, тоді раптово не стало моєї мами. І Сашко, замість підтримати мене, пішов від мене до однієї дівчини.
Десь місяць він був з нею, а коли у мене все трішки заспокоїлося – повернувся, просив вибачення, і я простила. Я не хотіла лишатися самою! У мене тоді ще були брат і тато (зараз тата вже теж немає), подруги, але я переживала, що не зустріну більше хорошого хлопця. З татом і братом я не була близька. Всі мої подруги вже зустрічалися з хлопцями, і я теж хотіла бути з кимось.
Так і повелося… Правда, майбутня свекруха мене дуже підтримувала, замінила мені маму на деякий час.
Коли ми вже були одружені, а старшій донці виповнилося три роки, не стало і свекрухи, свекор вдруге одружився згодом. Та він завжди, дякувати йому, на моїй стороні, коли Сашко йде в черговий загул.
Живемо у Сашковій квартирі з його бабусею, у нас уже двоє дітей, синочку всього 5 років. Йти мені нікуди, зарплата маленька, а він отримує гарні гроші, бо працює машиністом. Але добру половину з них він витрачає на інших жінок.
Чоловік навіть не приховує, коли йде на ліво. Та я це і відчуваю одразу. Він говорить, що це я сама винна, що зі мною нудно і не цікаво самі знаєте, де, що я не активна і затиснута.
Але ж це саме він не зміг мене розкрити, зробити щасливою! Та я сумніваюся, що взагалі вже буду комусь потрібна, давно за собою не стежу, не встигаю просто. Тому лишаюся з ним. Сама себе не розумію.
Але з іншого боку, якраз зрозуміло: чоловік у мене один з 17 років, нікого, крім нього, не знала.
Мені зараз 36, йому – 40. Все життя він мені зраджує, а я його завжди прощаю. Все наше містечко знає, коли у нього нова пасія з’являється, він не перебірливий. Весь минулий рік у нього пригоди були, все містечко гуділо, мені доповідали знайомі про його походеньки, показували навіть фото, а я видзвонювала тим дівицям… А перед святом заспокоївся, заприсягався у вірності, і я простила. Він зараз такий правильний, лагідний, рідний…
Публікую зараз у себе на сторінці в соцмережі щасливі новорічні фото, де ми обіймаємося, з дітьми. Ідилія… Чи на довго?
З заздрістю і захопленням дивлюся на своїх сміливих подруг і знайомих, які змогли піти з відносин, які їх не влаштовували, і змогли побудувати нові щасливі стосунки.
Та це не про мене, я боягузка. Я знову і знову прощаю свого зрадника, пояснюючи це тим, що все – заради дітей і повної родини, а на справді – просто не вірю в себе.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
