Чоловік в перший же день не розгубився. Я ж з сином залишилася одна. В цей момент Олег і побачив мою слабинку, що в кінцевому результаті закінчилося дуже не добре. Я не знаю, як на це відреагує мій Ігор, коли повернеться у відпустку. Боюсь, щоб бува не відрікся від сина.
І що в такій ситуації робити?
Ми з Ігорем виховуємо єдиного сина Олега.
Спочатку в нас методи виховання з чоловіком різнилися. Я намагалася залюбити хлопчика, а чоловік навпаки був суворим.
Хоча це і не дивно, бо Ігор служив в армії, а потім мав спеціальність воєнного спрямування.
Чесно кажучи, я на майбутнього чоловіка тому і звернула увагу, бо він був сильним, красивим, підкачаним, ну одним словом справжній чоловік.
Я закохалася в Ігоря, і навіть коли почала помічати відмінності між моєю поведінкою і поведінкою хлопця, не переймалася тим.
Так сталося, що ми одружилися за два місяці від знайомства. Причиною тому в першу чергу став мій цікавий стан. Ми не планувала батьківство так швидко, але життєві обставини змусили стати під вінець.
Перші місяці були чудовими. Потім, як і у всіх пар, почався період, коли ми вже побачили недоліки один одного.
Хтось проходить цей період, хтось все ж таки розходиться. В нас вже не було такої можливості остаточно розійтися, адже в нас вже був син.
Олег з одного боку нас зміцнював, бо навіть якщо б ми вже не були чоловіком та дружиною, ми б все одно залишилися батьками, а з іншої причини Олег призводив до суперечок між нами.
Втома, стрес, майже вічний плач маляти сприяв проявленню все нових і нових непорозумінь. Та на щастя, ми пройшли цей період.
Коли ж син почав підростати, я погодилася на виховання Ігоря, погодилася суворіше виховати сина. Олег мав багато заборон, але всі вони були для того, щоб зробити з сина справжнього чоловіка.
В підлітковому віці Олег почав бунтувати, але Ігор швидко скажемо, так “опустив” то повстання. Більше волі син виборов собі вже після повноліття. Хоча все одно деякі речі були “табу”.
Ми вводили певні правила, щоб він не потрапив в халепу, а ще в заборонах батька було фарбування волосся і тату, особливо на видних ділянках.
Олег довгий час мирився тому. Але все змінилося після 24. Чоловік пішов. А бажання свого сина я більше не могла стримувати.
Спочатку Олег почав відрощувати волосся, потім його помалював у білий колір.
А одного дня мій син приходить з тату на руках. Олег б такого ніколи не зробив був би тато тут, а не на фронті. Я розуміла, рано чи пізно це призведе до “бурі”.
Почала розпитувати Олега про тату, намагалася переконати сина щось з цим зробити, особливо, поки ще не бачить тато. Попри мої старання розгорілася “буря”.
На моє питання, що це все означає? Син відповів, що скоро побачиш. Наступного дня Олег прийшов іще з одним тату, але того разу на шиї.
І ось що мені робити? Знаю, що Ігор того не стерпить, як приїде. Боюся, щоб бува чоловік не відрікся від сина. Що ви думаєте? Як змусити сина звести тату і чи варто це робити?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
