fbpx
життєві історії
Чоловік Вадим – наполовину сирота, у нього лишився лише батько, який жив на Харківщині. Тепер ми його забрали до себе, але поселили не з нами, а за містом. Ми ж проживаємо у квартирі чоловіка. Поки не закортіло моєму свекру здавати свою квартиру, щоб сплатити черговий курс з омолодження. Тут і понеслося таке, що ми й уявити не могли

У нас із чоловіком є ​​двоє дітей, а живемо у шлюбі ми вже 8 років. За цей час бувало багато: фінансові труднощі, недовіра у шлюбі, безробіття. Але ми все пройшли разом і до недавнього часу були щасливі.

Чоловік Вадим – наполовину сирота, у нього лишився лише батько, який жив на Харківщині. Тепер ми його забрали до себе, але поселили не з нами, а за містом. Ми ж проживаємо у квартирі чоловіка.

Але ні, не думайте, що ми виставили за двері літню людину, а самі як сир у маслі катаємось разом з дітьми, це не так.

Свекор сам захотів жити у будинку за містом, стежити за господарством. По-перше, його втомило (і це його слова!) міське життя: брудне повітря, шум, сусіди за стіною та вічний поспіх. А по-друге, там він почав вирощувати весною птаха, завів дві кози і має город. І займається спортом та гартуванням. Те, до чого він ішов усе життя.

Справа в тому, що батько чоловіка, Остап Вікторович, ближче до сорока років раптом задумався про здоров’я.

Раніше мій свекор працював у міліції і тепер, маючи непогану пенсію та купу вільного часу, заглибився у здоровий спосіб життя та правильне харчування. Хотів долучити до цього і сина, але Вадим батька розчарував: немає часу, треба більше заробляти, та й природа не обділила його здоров’ям.

Словом, все як у всіх: дрібні проблеми та негаразди у батька та сина, це життя. Поки не закортіло моєму свекру здавати свою квартиру, щоб сплатити черговий курс з омолодження. Мало того, що ти платиш комусь не зрозумій за що, так ще потрібно дотримуватись правильної дієти, яка, як обіцяють ці фахівці, наповнить свекра енергією та життєвою силою.

Смішно чути таке від людини, яка вже живе у селі та п’є парне молоко.

Домовився свекор на три місяці, а весь цей час за його планом він проживатиме в нашій (його та нашій) «шикарній» трикімнатній квартирі. У третю кімнату ми зазвичай не заходили і навіть не опалювали її, щоби менше платити за комунальні послуги.

Буквально з першого дня у мене із татом чоловіка почалися непорозуміння. Він зовсім не тримає язика за зубами, а лише критикує все: моє готування, виховання дітей, ставлення до чоловіка. Не розуміє, що в іншій сім’ї все може бути по-іншому. Наприклад, як це так, що посуд мию не тільки я, а й чоловік, а іноді й син? Непорядок.

Павуки на стінах? Ну, тільки один, і не павук, а комар? Це ж кошмар, куди дивиться невістка? І так далі. Від чоловіка він, до речі, так і не відстав і пропонує тому піти на річку, нічого, що температура вже зовсім не пляжна.

Ще можна “розвантажуватися” і тиждень спробувати харчуватися одним рисом і селерою. Я взагалі не розумію, навіщо дорослому мужику така дієта, він без білків зачахне відразу, як квітка на підвіконні без води.

І ось такий гармидер день у день. До онуків в нього, дякувати Богові, немає жодних претензій. Але мої синочки, подивившись на все це, почали також спілкуватися зі мною в якомусь зневажливому тоні. А ви розумієте, що з матір’ю так не можна. Я намагалася вирішити все мирно, коли не допомогло, почала підвищувати голос.

Толку – нуль. Коли людина на своїй хвилі, їй вже нічого не поясниш. Працювати йому не потрібно, політикою та новинами, а отже, і телевізором він не цікавиться. Навіть зараз! Тільки правильне харчування, режим та нескінченні «важливі уроки», які чомусь сиплються на одну мене щедрим дощем.

Після з-х місяців, які пройшли зовсім не непомітно, свекор раптом зрозумів, що йому не вистачить грошей на заплановане, а взяти коштів у борг у сина йому не дає гордість. Хоча зрозуміло, що ні про яке повернення боргу грошей навіть не йшлося.

Тепер він вирішує, що треба ще посидіти в нас, якихось два місяці – і все буде добре. Он як його онук менший любить, навіть плаче, щоб дід не йшов.

Здавалося б, це якихось 60 днів, але більше я не винесу. Батько мого чоловіка – дорослий, здоровий чоловік.

А ми – осередок суспільства. Осередок, який має жити окремо. Чому я, доросла жінка, маю виправдовуватися?

Чоловік категорично не погоджується і вимагає, щоб батько залишився. А сам свекор нещодавно приходив із квітами – миритися. Але на мене це не діє.

Порадьте, будь ласка, як мені бути в моїй ситуації, може самій почати винаймати квартиру і переїхати поки що з дітьми?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.