fbpx

Чоловік, вдома був рідко і ненадовго. Я думала, що поява другого малюка зміцнить нашу сім’ю. Але вийшло навпаки. Ми дедалі більше віддалялися. Я народила дівчинку, а він навіть не прийшов подивитись на свою доньку. Мені було дуже прикро! Але я вирішила набратися терпіння. Завжди ласкаво з ним розмовляла, без претензій та докорів

Коли ми почали стосунки, він запевняв мене у своєму відданому коханні. Говорив: «Мені подобається твій спокій! Ти одна така на всьому білому світі! Ти моя принцеса!Я не хочу тебе втратити”.

Я слухала і мліла. За рік я стала його дружиною. А ще за три місяці у нас народився син. Мені знайомі і навіть його мати натякали на те, що мій чоловік зустрічається з якоюсь блондою.

Але я тільки злилася і відкидала від себе цю інформацію. Не ставила йому жодних запитань. Ще через два роки ми чекали на другу дитину. Або, якщо точніше, я чекала. Чоловік, тільки-но дізнався, просто почав «жити» у своїх відрядженнях.

Вдома був рідко і ненадовго. Я думала, що поява другого малюка зміцнить нашу сім’ю. Але вийшло навпаки. Ми дедалі більше віддалялися. Я народила дівчинку, а він навіть не прийшов подивитись на свою доньку. Мені було дуже прикро!

Але я вирішила набратися терпіння. Завжди ласкаво з ним розмовляла, без претензій та докорів. Один прекрасний день, але швидше цей день був неприємним. Загалом він мені сказав, що любить іншу жінку. Тільки про неї й думає!

Ніколи не забуду ці слова: ,,Ти звичайно спокійна і хороша, але мені скучно! А туди мене тягне, як магнітом. Дай мені розлучення, я тоді залишу цю квартиру».

Потім я дізналася, що там теж підростає його дитина, хлопчик. Вони ровесники із нашим сином. Там у нього вже було насичене життя. Я дала згоду на розлучення. За рік він з’явився знову. Попросився переночувати.

Я дозволила, бо діти тату зраділи. Потім знову з’явився. Діти дуже шкодували його. Донька так узагалі розплакалася! Знову постелила йому на дивані у вітальні. Така гойдалка триває вже два роки.

Якось я з ним поговорила і він розповів мені, що нова дружина виявилася з характером важким, нервовою. Ледве що не по ній, вистачає те, що під рукою і кидає.

Я промовчала, але подумала, зате тепер йому не до нудьги точно! Сам же прагнув буяння емоцій! От тепер і вийшло, за що боровся на те і напоровся.

По-людськи мені його, звичайно, шкода! Все-таки батько моїх дітей! Але в мене все пройшло. І жити як і раніше, як чоловік із дружиною, я вже не хочу. А нещодавно познайомилася із дуже цікавим чоловіком. У нас з ним уже понад два місяці роман. І йому зі мною нудно не буває!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page