fbpx
життєві історії
Чоловік вручив мамі конверт, відкашлявся і додав: – Скоро ви станете бабусею і дідусем! Присутні потягнулися келихами одне до одного і тільки зібралися закричати «ура», але осіклися під гнівним поглядом однієї з винуватиць торжества. – Що значить – бабусею і дідусем? Ви купили гарнітур, який я вам замовила? – почала Галина Сергіївна. – Мені ще рано ставати бабусею! Коли буду готова – повідомлю, тоді і народиш!

Тридцятиріччя шлюбу мої свекри збиралися відзначити з розмахом: банкет на 100 осіб у дорогому ресторані, з обов’язковими подарунками з ними ж складеного списку.

Я працюю керуючою в ресторані, який вони спочатку вибрали. Тому мені належало домовитися з начальством про знижку мінімум в 90 відсотків, оплатити самій  решту 10, плюс подарувати обов’язковий подарунок на вибір.

Начальство з задоволенням пішло б мені на зустріч, зробило б стандартну для співробітників знижку в 20 відсотків і дозволило б свої напої, якби банкет я замовила хоча б за кілька тижнів до дати його проведення.

Але у свекрухи як завжди – все через п’яте місце: гості скликані ще півроку тому, а банкетний зал їй знадобився за три дні до торжества. Звичайно, він був зайнятий.

У цьому залишилася винна я:

– Ти ж знала, що у нас річниця! Знала і нічого не зробила! Ти навмисне все, щоб зіпсувати мені свято! – волала ображена свекруха.

– Галино Сергіївно, я сто разів Вам говорила, що треба бронювати дату і вносити передоплату. Ви ж самі від мене відмахувалися, що встигну. Які до мене можуть бути претензії? – питала я.

– Оплатила б! Адже ми домовилися, що ресторан ти сплачуєш! – зойкнула свекруха.

– Ні, ми так не домовлялися. Я відмовилася від Вашої щедрої пропозиції про оплату банкету. Ви прекрасно знає, що у нас з чоловіком немає таких грошей, – я точно знала, що банкет обійдеться в 50 тисяч, це вже зі знижкою, і неодноразово називала ціну мамі чоловіка.

– Поговори мені ще! Шукай інше місце! Хоча ні, ти спеціально нічого не знайдеш, знаю я тебе. Сама знайду, ще й в 2 рази дешевше!

І знайшла ж! Чи то в наливайці, чи то чи в шашличної, недалеко від залізничного вокзалу. Мене вона кликати відмовилася. Можна подумати, що мене цей факт засмутив до глибини душі. Ні, я навпаки зраділа.

Але чоловік уперся:

– Мама, або я йду з дружиною, або не йду зовсім.

– Нехай приходить, але тоді з вас по подарунку з персони, чи ні – гарнітур спальний, я дам тобі каталог, покажу, – крізь зуби погодилася Галина Сергіївна.

Завдяки чоловіку мені довелося тягнутися на це свято лицемірства і уявного благополуччя. Навпроти мене сиділа колишня коханка свекра – двоюрідна сестра свекрухи, шість років тому свекор зібрав речі, пожив з нею кілька місяців, а потім повернувся назад до дружини.

Чоловік сидів поруч з матусею, на протилежному кінці столу. Поруч з ним Галина Сергіївна розмістила дочку своєї кращої подруги і змушувала їх пити на брудершафт, радісно вигукуючи:

– Гей, поки ще невістка, закрий очі! Зараз буде те, що для тебе не призначене!

На жаль, ми не купили свекрам подарунок – у нас не вистачило б коштів на замовлений нею спальний гарнітур, тому ми поклали посильну для нас суму в конверт. Плюсом чоловік вирішив повідомити своїй матері про мій стан, під виглядом «подарунка». Я була проти, але якщо чоловік як щось втовкмачить собі в голову, то переконати його дуже важко.

– Хвилиночку уваги, – чоловік постукав ложкою по келиху. – Мама і тато! На жаль, я не майстер говорити промови або красиві слова, але я спробую. Я вітаю вас з такою чудовою датою – 30 років спільного життя. Я бажаю, щоб ви прожили разом ще стільки ж! Ми з дружиною приготували вам невеликий подарунок, навіть два, – чоловік вручив мамі конверт, відкашлявся і додав:

– Скоро ви станете бабусею і дідусем! Ура!

Присутні потягнулися келихами одне до одного і тільки зібралися закричати «ура», але осіклися під гнівним поглядом однієї з винуватиць торжества.

– Що значить – бабусею і дідусем? Навіщо нам це? Ви купили гарнітур, який я вам замовила? – почала розорятися Галина Сергіївна.

Її чоловік вирішив втрутитися:

– Адже це чудово! Галю, у нас будуть онук чи внучка! Уявляєш, я – і дід! – радісно гомонів свекор.

– А ну мовчи! – гаркнула свекруха на чоловіка і знову напала на мого чоловіка – Яка дитина, сину, ти з розумом згубив?

Свекруха встала зі свого місця і пішла до мене з криками:

– Я тобі зараз покажу онука! Гарнітур спальний вона поскупилася, зате пузо вже встигла!

Я не стала чекати, коли вона дійде до мене. Я вискочила з-за столу, схопила свою куртку, вибігла з шашличної, стрибнула в машину і поїхала додому, обливаючись сльозами. Чоловік приїхав слідом.

…З того дня минуло півтора тижні, а галина Сергіївна щодня телефонує і приходить з вимоамиг, щоб я не народжувала.

– Мені ще рано ставати бабусею! Коли буду готова – повідомлю, тоді і народиш! – каже вона.

Це мине? Або далі буде тільки гірше? Як гадаєте?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page