Чоловік, як тільки прийшов з роботи, одразу ж за обіднім столом сказав, що на фірмі терміново шукають спеціаліста. – О, так це якраз по спеціальності Андрія. Йому ж тепер гроші, як ніколи потрібні. Дружину з сином залишив. – Кому? Андрію? А для чого йому? Він тепер вільна людина. Живе з мамою. Скільки там йому треба, на хліб та на пачку макаронів. – Моїх округлих очей він не замітив.
***
Є у нас друзі, розлучилися недавно, синові п’ять років, спілкуємося з обома. Андрій з сином часу проводить не мало, і до колишньої приїжджає з ним грати, і до себе бере.
На аліменти Люба не подавала – не хоче псувати відносини, адже від офіційної зарплати будуть копійки, а так він у міру можливості допомагає.
Ну, та діло то не в них, це так вступна.
Обговорювали недавно ситуацію на чоловіковій роботі – не вистачає там хорошого фахівця, як раз за профілем цього самого Андрія. Далі наш діалог:
– А Андрію ти пропонував до вас піти, грошей більше буде.
– Пропонував, – відповідає чоловік, – він не хоче.
– Що, гроші не потрібні?
Тут увага, та сама фраза, яка не те слово здивувала:
– Так йому одному хіба багато треба, з мамою живе…
Вся, ось просто вся чоловіча психологія в одному реченні вмістилася.
Моїх округлих очей чоловік не зрозумів, тему розвивати не захотів, але дівоньки, ось так страшно стало.
Живемо дружно, вже 18 років як разом, але всяко-різно буває, від цього не втечеш. Виходить, що поки батьки разом, то діти загальні, а якщо ні, то мамині?
Чому так? В голові не вкладається…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
