Чоловік залишився дома з дитиною, а я вийшла на роботу, оскільки заробляла в рази більше. Всіх нас все влаштовувало. Але ж не родичів. – Як так, Ларисо? Ти зі свого чоловіка няньку зробила. Більш того, ти йому стираєш чоловічий “стержень”. Нехай Павло і менше заробляє, та все рівно ти повинна з дитиною сидіти і підгузки міняти, а не хлоп. Бійся Бога! – Я як це почула то задумалася, але зробила по-своєму
Не розумію, що не так в тому суспільстві.
Я жила в звичній українській сім’ї. Мама займалася домом, а тато заробляв гроші. Я часто бачила як мама, що і так була замучена через роботу, мала прийти додому приготувати вечерю, прибрати та ще і з нами уроки робити.
Я була відмінницею тож в плані навчання зі мною було не так важко. А ось молодший брат Максим зовсім не хотів вчитися.
Змусити його прочитати якийсь текст було неймовірно важко. Коли ж він виріс, мати просто відпустила його, Максим трохи так спустився в оцінках.
Я бачила, як тато чітко ділив обов’язки. Тобто, якщо він робив ремонт то за собою не прибирав, бо не ніби не його робота. Навіщо в хаті жінки, якщо він буде ще й прибирати?
Мати мусила завжди все приготувати, подати. Ніколи не бачила, щоб батько допомагав наприклад нарізати салат.
Собі я б не хотіла такого життя, адже бачила, що мати завжди була дуже замучена. На голові в матері була і робота, і діти, і квартира.
Не знала я чи вийде знайти такого чоловіка, який би не бачив проблем в поділі обов’язків.
Я довший час була без пари. В університеті мені часто траплялися хлопці, які були або ж не серйозними або ставили себе вище за жінку. Такі чоловіки мені не підходили. Я не хотіла з ними навіть нічого починати, бо знала, що це просто марнування часу.
Пару я знайшла собі вже на момент, коли пішла на роботу.
Там до мене почав обережно залицятися Павло. Він був старший від мене на 5 років. Не скажу, що чоловік дуже привабливий, в нього було трохи зайвих кілограмів та ще деякі мінуси.
При інших обставинах я б напевно і не звернула увагу на Павла. Але після розмов з ним я зрозуміла, що в нього дуже схожі зі мною погляди на життя.
Ми не часто бачилися, бо чоловік був далекобійником. Тому, коли зустрічалися це було неймовірно.
Павло дуже чудово залицявся, завжди привозив якийсь сувенір з нової країни. Потім ми почали все більше прив’язуватися один до одного. Місяці без Павла тягнулися дуже довго.
Ми вирішили не тягнути, одружилися і почали жити разом.
Я не була задоволена своєю роботою, це було не те, чим я б хотіла займатися все своє життя.
Павло допоміг, зробив великий внесок і за його підтримки я змогла відкрити свою справу.
Звісно, спочатку не було великого доходу, але за якийсь період я почала заробляти більше ніж чоловік.
Ми були вже зрілі і готові до того, аби появилось в нашому житті дитя. Я привела на світ сина, назвали Сергійком. Спочатку в нас були плани, щоб я йшла в декрет і хоч чоловік заробляв трохи менше, та все одно Павло б їздив як і колись.
Але реальність виявилася іншою. Перші місяці, коли Павло був поруч все було не так погано. А коли чоловік поїхав то стало зовсім скрутно. Маленька дитина, з якою я цілодобово і не було зовсім фізичної підтримки, це було дуже важко.
А потім вторгнення чоловік більше не міг виїжджати за кордон, в межах країни оплата була нижчою і від мого бізнесу, який був трішки на паузі було б більше користі.
Через вигоду не зразу, але все-таки чоловік погодився залишитися вдома, я ж зайнялася роботою. Звісно, що на початку було не звично і Павло мусив навчатися, як це тримати дитину, а не кермо.
Згодом справи пішли в гору. Тепер мій чоловік насолоджується тим, що може бути разом з дитям, і бачити як Сергійко росте.
Я на роботі, чоловік в декреті і всім від цього було добре. Але дуже скоро почалися розмови і втручання родичів, які те і робили, що казали ніби я в чоловіка забираю його “стержень”.
Було багато людей, які нас засуджували і в основному це були жінки.
Хтось казав, що тепер я стану головною в сім’ї, що так не правильно, а хтось казав, що краще аби чоловік був на роботі хоч і на менш оплачуваній, бо ще з печерних часів заведено, що чоловік на полювання, а жінка з дітьми.
А ви що думаєте? Як ставитеся до чоловіків в декреті? Що порадите в цій ситуації мені?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
