Чоловіка не стало, і я залишилася жити з його батьками. Сказати, що мені живеться не солодко – це нічого не сказати, а виходу поки немає.
Свекруха вирішила повністю взяти виховання моєї дитини в свої руки, тобто змушувати її вчити, тільки вчити і знову вчити математику: вранці, вдень і ввечері.
У мене дочка – творча особистість і математика їй дається важко, але свекруха докоряє мені, що я мало займаюся з нею, лає мою дитину, говорить, що вона не тягне і їй треба займатися більше і більше. Але не дається їй ця математика! Зате вона чудово запам’ятовує і розповідає вірші. Але свекрусі потрібна математика, і так кожен день!
Щоб виїхати швидше звідси, я поміняла роботу і з ранку до вечора тепер працюю, щоб заробити грошей. І тепер мене днями немає вдома, а вона докоряє мені, що я зовсім не займаюся дитиною.
Як мені бути, сил більше немає терпіти. І до друзів не підеш, вона мені дзвонить і каже: “Ти що забула, що дитині завтра в школу?”
Дівчата, милі, на дворі 21 століття, а я відчуваю себе її рабинею і заручницею своєї гіркої долі і цієї ситуції…
Передрук без гпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
