Оля почала розказувати подрузі про молодшу сестру. надіючись почути, якусь пораду.
– Переживаємо з мамою через мою молодшу сестру, – поділилася знайома. – Що діється з дівчиною, зрозуміти не можемо. Двадцять вісім років, є чоловік, який носить на руках, син трьох років – слухняний, ласкавий, дуже милий хлопчик. Квартира, достаток, няня, домробітниця. Мама наша завжди готова онука взяти хоч на день, хоч з ночівлею. Просто ідеальні умови! Їй же все не так і не те. Чоловіка пиляє, на дитину кричить, матері нашій грубить… Нудно їй, сумно в чотирьох стінах, все її дратують, весь час в нудьги і в апатії…
– Може, їй на роботу пора? Дитина підросла, нехай виходить. Спілкуватиметься з людьми, все налагодиться…
– Ха, ми теж так думали! Запропонували їй, погодилася із захопленням – так, так, буду працювати! Її чоловік допоміг їй влаштуватися, чудове місце знайшов, з дитиною мама була готова сидіти – працюй, дорога! І що ж? Пару місяців наша принцеса пропрацювала і втомилася. Цілий день, говорить, дивлюся на годинник, чекаю, коли день закінчиться, ввечері як вичавлений лимон! Звільнилася, чоловік знову був тільки за. Місяць сидить – і знову супиться! І нудно, і сумно, і всі дратують…
– Треба ж… А ваша Галя балувана…
– Чоловіка її шкода. Він старається, з роботи додому, з дитиною допомагає, як може. А вона критикує, вічно чимось незадоволена… Я прямо не знаю, чи надовго його ще вистачить, дивитися нескінченно на її сумне обличчя… Я вже їй казала, не можна так! І мати те ж саме говорить. Але розмов вистачає на пару днів…
– Слухай, а вони давно в шлюбі?
– Так, пристойно вже. Заміж вона вийшла відразу після універу, двадцять два роки їй було. До цього три роки зустрічалися з майбутнім чоловіком.
– Ну ось тобі і відповідь! – сказала подруга. – банально не нагулялась дівчина! Ледве з дитинства вийшла, відразу заміж. Що вона бачила щось, крім заміжжя? Сіре життя! Не можна так! А тепер звичайно, що ж. Розсьорбувати наслідки…
А ви теж вважаєте, що перед заміжжям треба «відпочити добре», та так, щоб ух, щоб тихе сімейне життя на кухні здавалися щастям? Тоді і чоловік хороший, вірний, що допомагає буде цінуватися, і дитина стане в радість, і близькі не буду дратувати?
Або це все ж не обов’язково? Або об’їхати світ, зробити кар’єру, знайти себе – можна і в заміжжі.
Чого не вистачає, коли є всі? І чи можна чимось цю нестачу заповнити?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
