Ірина вийшла заміж по любові. Познайомилася з чоловіком в парку, коли з подружкою гуляла. Їй подобалося, що чоловік поглянув саме на неї, а не на подружку. Ну і закрутилося.
У неї була вища освіта і посада бухгалтера в хорошій компанії, куди вона без проблем влаштувалася після закінчення вузу, а у нього малооплачувана робітнича професія. Однак їх це анітрохи не бентежило і через деякий час вирішили одружитися.
Через пару років в сім’ї народилася дитина, ще через пару – друга. Грошей на життя ніби як вистачало, але так – впритул, без особливої розкоші у вигляді поїздок до моря і десяти пар туфель в гардеробній. Загалом, жили як могли, викручувалися.
Потім на заводі у її чоловіка почалися якісь зрушення і частина штату скоротили, в тому числі і його. Пару місяців зневажав на підробітки, бо на постоянку ніде не брали, а потім плюнув на цю справу і засів удома. Іра в поодинці стала тягнути всю сім’ю.
Чоловікові не докоряла, адже треба ж підтримувати, підбадьорювати. Вона намагалася як могла, але щось особливо не допомагало. Іноді піде на підробіток, принесе якісь гроші, вона вже і рада, що чоловік «робить успіхи». Але вистачало його ненадовго: пару раз підробити, два місяці на дивані сидить.
Чи то від нудьги, чи то від образи, що він більше не годувальник, Іркін чоловік став прібухівать. Тепер сімейка спостерігала вдома не сидить на дивані батька, а його ж, тільки лежачого п’яним вщент. Тут вже Іра не могла себе стримувати і «підтримувати», тому запої чоловіка завжди супроводжувалися скандалами з летить посудом.
Свідками цих скандалів завжди були діти, які заливаючись сльозами, благали батьків більше не кричати.
Приховувати таку обстановку було все складніше і складніше, бо сусіди все прекрасно чули і про все здогадувалися.
– Йди від нього! Хоч на знімну, хоч до батьків! – просили і знайомі, і сусіди, які не звикли опускати очі, проходячи повз, а намагалися допомогти. – Сама впораєшся! Ти ж все одно всіх одна на собі тягнеш, а він тільки все ускладнює.
– Не можу я! Він же батько! Як я дітей батька рідного позбавлю?! Тільки заради них! – відповідала Ірина. І терпіла далі. А діти продовжували плакати, спостерігаючи скандали батьків.
У мене є знайомі, які пам’ятають своє дитинство саме таким: постійні скандали батьків і рідкісні «потепління» у відносинах. І ось через роки, будучи вже дорослими людьми, вони згадують, як батьки намагалися «зберегти сім’ю» заради них замість того, щоб розлучитися.
Повна сім’я – це дуже важливо. Але набагато важливіше мікроклімат в сім’ї і відносини між батьками. Якщо батьки не можуть один з одним ужитися і доводять дітей до сліз, гріш ціна такій «повної» сім’ї.
Про подальшу долю Ірини я не знаю, але сподіваюся, що їй вистачило рішучості розлучитися з чоловіком і тепер вона ростить дітей нехай одна, але в спокійній обстановці.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
