Я вчителька початкових класів, особисте життя зовсім не складалося. Залицяльники, які носили мені квіти, були надто несерйозними і ненадійними претендентами. А чоловіки, які цікавили мене, найчастіше були з обручкою на пальці та з дитиною.
Крім того, щоб знайти собі супутника життя, треба було витратити хоч якийсь час. А його я не мала зовсім.
Якоїсь миті одна незаміжня подруга запропонувала мені сходити на побачення зі своїм колишнім однокласником.
Денис не одружений, при грошах, квартирі та машині. Працює у перспективній сфері. Начебто гарний, начитаний, так що з ним має бути цікаво. Чудовий варіант, а то чого вдома сидіти? Перевірка контрольної роботи всього класу займе небагато часу. Тут виправила, там виправила – і вечір вільний!
Спочатку я була скептично налаштована. Незнайомий парубок, я одна, без подруги. Про що говорити, куди йти? Але, погортавши його фотографії у соціальній мережі, погодилася.
Чоловік багато де побував, дещо бачив. Напевно, варто погодитись. Та й поговорити буде про що, напевно, у нього є багато історій про незвичайне життя в інших країнах.
Збираючись на побачення, я поклала до себе в сумочку лише стандартний набір жіночих речей та трохи грошей, щоб було що віддати таксисту. «Про всяк випадок» – подумала я. Настав вечір, спізнюватися на перше побачення було б негарно, тож повна надій я випурхнула з квартири і попрямувала до призначеного місця.
Наступні кілька годин пролетіли, як одна мить. Денис багато розповідав про своє життя, роботу, мрії. Я теж ділилася думками і щиро сміялася з жартів свого нового знайомого. Потім ми поїхали вечеряти до ресторану.
Я ніколи раніше в цьому закладі не бувала, але Денис запевнив мене, що ціни там зовсім не «кусючі», тож ніяких проблем виникнути не мало би.
Наше спілкування продовжилося і ми добре проводили час. Якоїсь миті мені зателефонувала подруга, запитати, як у нас двох справи. Відповіддю були мої слова подяки та пропозиція якось зібратися всім разом.
Я справді почувала себе добре, напевно, вперше за досить довгий час. Гарний вечір, приємна компанія, жодних перевірок учнівських робіт чи підготовки до занять.
Саме тому фінал вечора так контрастував з його початком і закінчився моїми тремтячими руками і суцільним розчаруванням. Вся справа в тому, що в кінці нашої зустрічі Денис запропонував мені поділити чек навпіл.
Мовляв, ми з’їли всього порівну, та й у Європі, де він бував не один раз, так давно вже заведено.
Що мені було робити? Я була приголомшена, адже я навіть приїхала до того ресторану не на своєму авто! Звісно ж, я погодилася. Відійшла в бік і швиденько, не створюючи зайвого шуму, зателефонувала подрузі і пошепки попросила перевести мені на карту суму, якої мені бракувало. Добре, що вона одразу погодилася.
Потім Денис провів мене додому, і на цьому наше спілкування закінчилося. Яне хотіла більше бачитися з цим молодим чоловіком, а він щиро не розумів причину такої моєї поведінки. Але найцікавішим було навіть це.
Мої друзі та знайомі розділилися на два протилежні табори. Зі своїми доводами та зауваженнями. Одні у всьому підтримували мене і просто дивувалися, як можна було на першій зустрічі вимагати від дівчини якихось грошей?
Інші ж, навпаки, не бачили у діях Дениса жодних «мінусів». Чому він має платити, це ж не він запросив мене на побачення? І взагалі, чи було це побаченням?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
