Чому так не справедливо і ми не потрібні синові? Син уже давно живе окремо від нас в місті, а ми з чоловіком і його батьками – в невеличкому районному центрі, у Летичеві. Відстань між нами – всього 100 кілометрів, але сина і його сім’ю, онуків ми бачимо рідко, бо невістка так вирішила! Вони живуть з її мамою, накопичують на свою квартиру. Умови у нас невістці не підходять, хоча у нас і вода, і баня, всі зручності у дворі, правда.
Син уже давно живе окремо від нас в місті, ми з чоловіком і його батьками – в районному центрі. Відстань між нами всього 100 кілометрів, але сина і його сім’ю, онуків ми бачимо рідко, бо невістка так вирішила. Вони живуть разом з її мамою і збирають гроші на своє окреме житло.
Невістці у нас не подобається, хоча ми живемо не в глухому селі і у нас є і баня, і гаряча вода, всі зручності в дворі, це правда. Є і маленький город в 10 соток, на якому ми вирощуємо все не тільки для себе, а і для них, забезпечуємо їх і сваху свіжими домашніми овочами-фруктами.
Але коли вони приїжджають, ми не просимо їх допомагати, все робимо самі. А і не горять бажанням в чомусь допомогти.
Поки справляємося самі, хочемо лише частіше бачити внучку і онука, але як тільки подзвоню синові і попрошу приїхати, привезти діток, завжди чую, що вони не можуть витрачати гроші постійно на поїздки до нас, адже хочуть швидше купити квартиру.
Недавно була у них відпустка, і я все-таки вмовила сина приїхати хоч на тиждень, у них залишиться ще майже три тижні, так що зможуть відпочити і на морі.
Мої свекор і свекруха вже старенькі, це їхній єдиний онук, якого вони виняньчили, дуже люблять і сумують за ним, і тому я так і прошу сина їздити частіше, хоча б заради них.
Син з родиною приїхали, але весь цей час невістка постійно всім незадоволена була, тільки й чую, що сваряться між собою, вмовляє сина скоріше їхати, бо так їй не хочеться бути з нами.
Невістка постійно і мені робить зауваження: то не тим внучку нагодувала, каже, що я балую. Те, що я готую, сама вона теж не їсть, купує собі щось там в магазині, і ніяк не дочекається від’їзду.
Нам усім дуже прикро, ми не заслужили такого ставлення, але мовчимо, тому що перестануть їздити зовсім, син у всьому їй поступається і слухається.
Перед самим їхнім від’їздом мій чоловік вирішив сказати, що ми теж зібрали їм певну суму грошей на квартиру і нехай скажуть, коли ці гроші їм будуть потрібні.
Невістка відразу ж подобріла, навіть допомогла прибрати зі столу і помила посуд.
Прощаючись, всіх перецілувала, обіцяла їздити частіше, запрошувала до себе в гості, говорила, що мама її буде теж рада нас бачити.
Здається, що все налагодилося, ми повинні бути задоволені, але щось в душі заважає радіти по-справжньому, якийсь осад від усього цього залишився. Чому б це?..
Автор: Ганна
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
