Надія розказувала свої подрузі про те, що син попросив приписати внука в одній з квартир наших чоловіком.
– Ось скажи, ти теж вважаєш, що я повинна прописати цю дитину у СВОЮ нерухомість? – мало не плачучи, запитує моя стара знайома, Надія. – З чого??.. Так, у мене дві квартири – одна, в якій живемо, і друга, маленька, на околиці, яку купили синові… Але ми з чоловіком далеко не олігархи. Заробляли важко і у всьому собі відмовляли, економили, роками жили без відпусток! Нерухомість нам з неба не впала…
Надії п’ятдесят п’ять, у неї чоловік і дорослий син, у якого вже своя сім’я.
Живе син з дружиною окремо, в квартирі, яка юридично оформлена на Надію, і куплена нею ж ще в ті часи, коли син вчився в школі, «щоб у дитини був старт».
Ключі від «старту» були урочисто подаровані синові на весіллі, три роки тому, під захоплені охи і оплески гостей. Юридично оформляти квартиру на сина Надія не планує – навіщо? Він і так єдиний спадкоємець всього.
І ось зараз молоді з дня на день чекають народження дитини, первістка, і син боязко запитав дозволу прописати його… ну, хоча б де-небудь.
Або з собою у батьків, або в тій квартирі, де зараз живуть молоді.
Син в курсі, да, що свою новонароджену дитину батько може прописати і без дозволу власника. Але на конфлікт з матір’ю не піде.
– Я категорично проти! – стоїть на своєму Надія. – Нехай Яна прописує дитину у своїх батьків! Вони палець об палець не вдарили для сім’ї своєї дочки. Чому я повинна? Я і так їм допомогла колосально. Чи багато батьків, які синові на весілля квартиру подарували? Так навіть хоча б просто ключ від квартири, в якій можна жити і не платити гроші за знімання? Вже за це повинні бути мені вдячні…
– Послухай, чого ти боїшся? Нехай син пропише дитину за місцем проживання. На вашу власність це не вплине ніяк. Ця дитина – твій поки єдиний онук від єдиного сина…
– Саме так, що «поки»! – гарячкує Надія. – Дитина єдиний – поки. А квартир у мене більше не буде точно. Сил тягнути ще одну іпотеку у мене немає! Я дивлюся, ця Яна – дівка не промах! Добре влаштувалася! «Просто прописка», говорить! Якщо все так просто, нехай прописує до своїх батьків! Я не хочу потім бігати по судах і виписувати неповнолітнього. Це тільки на словах просто! Навіщо мені проблеми на рівному місці?
Як вважаєте, Надія неправа? Ну не можна так поводитися в родині, тим більше, по відношенню до власних онукам!
А як зараз синові? Як він виглядає перед дружиною? Навіщо забивати такі клини в молоду сім’ю?
А може, допомогла, чим могла, а прописувати не хоче – нехай дітки хоча б це питання вирішуть самі, якщо вже виросли і народити змогли?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
