fbpx

Чомусь моя 32-річна не заміжня сестра, яка навіть діток поки що не має, вирішила, що квартира мамина має бути цілком її. Ото і прошу у вас допомоги порадою. Мені 37 років. Так, ми з чоловіком маємо дві квартири, за одну ще платимо іпотеку, але не суть. У нас діти, але я допомагала сестрі з мамою.

Чомусь моя 32-річна не заміжня сестра, яка навіть діток поки що не має, вирішила, що квартира мамина має бути цілком її. Ото і прошу у вас допомоги порадою.

Мені 37 років. Так, ми з чоловіком маємо дві квартири, за одну ще платимо іпотеку, але не суть. У нас діти, але я допомагала сестрі з мамою.

10 місяців тому полинула в засвіти після довгої недуги наша мама, а два роки тому не стало тата. Моя молодша сестра Людмила, якій 32 роки жила з ними і проживає в цій квартирі досі, вона незаміжня, дітей немає.

Я ж вже 8 років заміжня і живу окремо з чоловіком. Ми з чоловіком придбали вже другу квартиру, одну викупили повністю, а друга ще в іпотеці. У нас двоє дітей, донечці 6 років, а синочку 2 рочки.

Я, хоч маю маленьку дитину і була в декреті, підключалася по можливості до догляду за мамою. Також саме я оплачувала консультації фахівців, якісь необхідні ліки. Моєю мрією було, щоб мама жила якнайдовше.

Я чергувала у мами вдома, коли сестра поїхала відпочити на море. До хвороби мами я приїжджала раз на тиждень чи два побачитися з нею. Дзвонила мамі щодня. Молилася, ходила до церкви.

Сестра багато працювала в місцевому магазині, бувало до 23 години, підміняла колег, їздила на таксі з мамою до поліклініки, а я компенсувала половину витрат на все це. Востаннє живу маму бачила я, бо Люда поїхала на ринок в обласний центр.

Зараз сестра живе у нашій квартирі. Саме в нашій – за законом ми спадкоємиці, кожній по половині квартири. Торік Людмила казала мені, що не може переїхати до свого молодого чоловіка через маму, а тепер не поспішає ні переїжджати, ні виходити заміж.

Квартиру сестра здавати чи продавати, судячи з нашої останньої розмови, не збирається. Живе в найменшій кімнаті, в середній залишилися мої речі і меблі, ми користуємося цією кімнатою як складом дитячих речей. Велика кімната не житлова, там речі батьків, які ми ще не розібрали.

І ось я не розумію, що собі думає Людмила, яких дій від неї чекати. Мені не зрозумілі її мотиви, її цілі.  У мене питання: як мирно вирішити зі спадковою квартирою? Напевно, якби це була 1-кімнатна квартира і сестра більше би брала участь в догляді за мамою і в облаштуванні квартири, я б навіть не піднімала тему.

Але чи варто мені віддати їй всю двокімнатну квартиру? Житло це в райцентрі, я живу в обласному місті. Я намагалася чесно відповісти собі, який варіант саме мені підійде?

Відповідь така: спочатку напевно віддати квартиру в оренду, а потім – продаж. Здавати можна або квартиру повністю, або мою половину. Але Людмила – проти.

Їй не дуже хочеться продавати квартиру, бо хочеться жити на всьому готовому. Я розумію, але погодитися на таке не можу і не хочу.

Не знаю, може це з почуття справедливості, та бачити сестру повноправною господаркою батьківської оселі я не хочу, вважаю, що вкладала більше в чистоту та ремонт квартири. Та й турбувалася про маму я достатньо.

Можливо, ви підкажете, як вчинити правильно і по совісті?

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page