fbpx

Чомусь моя свекруха вирішила, що раз ми будемо жити з нею, поки тириває ремонт у нашій новій квартирі, то я буду готувати, прасувати, прибирати. Але я при надії, насолоджуюсь життям, харчуюся правильно і чоловік їсть те саме що і я. Я Тарасу не забороняю їсти мамині страви, якщо вони приготує, але сама я цього не збираюся робити. Ми Галині Вікторівні платимо 5 тисяч гривень на комунальні, мої батьки привозять продукти з огороду і домашнє молоко, мʼясо. Я ж не проти щоб вона готувала з них і їла! Ми живемо третій місяць з мамою чоловіка, але я вже не витримую. Вчора знову до мене з запитаннями: чому нічого не приготувала? Чому не пропилососила? Але у мене до мами чоловіка ті самі запитання!

Ми з Тарасом познайомились, коли нам було по 27, але одружуватися не спішили. Ми обоє з небагатих родин, тому вирішили спочатку стати на ноги.

Щоб заробити на власне житло ми поїхали на кілька років в Іспанію на заробітки. За три роки заробили потрібні гроші.

Повернулися додому, взяли квартиру, розписалися. Жили в орендованій квартирі. У своїй в новобудові почали робити ремонт.

Ремонт по цілій купі причин рухався не швидко, а тут ще й дізналися про майбутню дитину.

А мама чоловіка Галина Вікторівна живе як не стало свекра в двушці сама. От Тарас і запропонував мамі, щоб ми пожили поки що у неї. Все ж таки буде дешевше, ніж платити за оренду і ремонт закінчимо швидше.

Мама чоловіка погодилася, віддала нам одну кімнату. Але життя з нею виявилося не мед.

По перше, їй все треба, приходить з роботи і починає ходити за мною по пʼятам, розпитувати абсолютно про все: що снідав Тарас, чи поміняла я постіль, бо це раз в тиждень потрібно робити, чи помила вікно у нашій спальні, чи по прасувала її сину сорочку і так безкінечно.

Я їду тікаю з дому до приходу чоловіка з роботи, аби менше було з його мамою наодинці під одним дахом.

А ще. Чомусь моя свекруха вирішила, що раз ми будемо жити з нею, поки тириває ремонт у нашій новій квартирі, то я буду готувати, прасувати, прибирати.

Але я при надії, насолоджуюсь життям, харчуюся правильно і чоловік їсть те саме що і я.

Ми завели в холодильнику собі окрему поличку, на якій – йогурти, сири, фрукт м і овочі. Плюс Тарас взагалі снідає і обідає на роботі, тож нам багато їжі не треба.

До того ж, я Тарасу не забороняю їсти мамині страви, якщо вони приготує, але сама я цього не збираюся робити.

Щоб ви розуміли, ми Галині Вікторівні платимо 5 тисяч гривень на комунальні, мої батьки привозять продукти з огороду і домашнє молоко, мʼясо.

Я ж не проти щоб вона готувала з них і їла! Але свекруха каже, що вона на роботі, втомлена на вечір і не встигає вже нічого.

А як вона раніше жила без нас, мені цікаво? До того ж, я теж працюю 5-6 годин на день віддалено за комп’ютером і відповідальність на мені досить велика, у мене розумова робота.

Коли я закінчую робочий день, мені аж ніяк до плити чи прибирати не хочеться, я йду на прогулянку, зустрічаю Тараса з роботи або зустрічаюсь з друзями.

Щоб ви не думали, у нашій з чоловіком кімнаті я порядок підтримую і за чистотою слідкую. Вікно не мила, вибачте, постіль міняю не раз на тиждень, а пару раз на місяць – у Тараса нарікань немає.

Словом, ми живемо третій місяць з мамою чоловіка, але я вже не витримую.

Вчора знову до мене Галина Вікторівна з запитаннями: чому нічого не приготувала? Чому не пропилососила? Але у мене до мами чоловіка ті самі запитання!

Підкажіть, як мені себе вести? Ми ж їй гроші і продукти даємо, що ще треба від нас? Чому вона просто не хоче дати нас спокійно пожити ще буквально два місяці до кінця ремонту?

Дякую за увагу і буду вдячна якимось вашим рекомендаціям і порадам. Всім добра!

З повагою, Олена М.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page