Чотири роки тому брат не покликав мене на весілля. Я своєю 100-кілограмовою вагою образила б бездоганний смак нареченої. Але сукню для подружок нареченої – «Поший, ми ж родичі, безкоштовно, в якості подарунка!»
Я відмовилася. Ось таке я порося. Так мені і було сказано. Не знаю, де є такі дивні традиції – на торжество не кликати, а подарунок вимагати, але я точно не з цієї країни.
Я тоді посварилася з мамою. Невістка їй подобалася – худенька, витончена, така вся зефірно-повітряна. Як на мене – аж перебір. І я на 100 відсотків впевнена, що якби у мами була можливість заздалегідь вибрати, яка дитина у неї народиться, це точно була б вона. Вона – наша Василина, а Зіна по паспорту, дружина мого брата.
Саме 4 роки тому мене відправили у вільне плавання. Раз я така недобра, не можу родичам допомогти, то і мені допомагати ніхто не зобов’язаний.
Я пішла. Навіть промову написала для прощання. Але не стала говорити. Просто сказала, що я то схудну, а ось їм з їхніми характерами – все життя жити. Здається мені, вони б навіть на мою прощальну промову так не надулися, як на цю невинну фразу.
Треба сказати мамі спасибі. У бідної студентки не було грошей і на оренду, і на їжу. Довелося вибирати. Або на вокзалі – але сита, або в орендованій кімнаті – але голодна. Я вибрала другий варіант, розраховуючи на накопичені і наїдені за багато років запаси на боках.
Я пішла підробляти в неофіційно працевлаштовані няні. Діти – невичерпне джерело енергії. Вони скачуть, стрибають і бігають без зупинки. І я це робила разом з ними.
На гроші, зароблені такою важкою працею (більше не діти напружували, а їхні мами і тата. Одного разу мені відмовили в роботі, тому що дівчинка влаштувала хвилювалася, що я її з’їм), теж не дуже було розгулятися. Одне радувало – попереду останній курс навчання, із захоплень – шиття, яке так-сяк годувало, та дітлахи теж непогано оплачувалися – я не цуралася працювати й ночами, поки мами і тата відпочивали.
На роботу я йшла влаштовуватися вже в 50 розмірі одягу. Раніше був 54.
Мене взяли. Ще б не взяли дипломованого ветеринара в продавці-касири громадського харчування. Ще рік пройшов в гонці за грошима – я ліпила шаурми і шаверми за графіком доба через добу.
Потім колишній однокурсник покликав мене до себе в клініку за профілем. Там я познайомилася з Назаром.
Як в кіно – він збив собаку і привіз її на лікування. Я, така вся вже 48 розміру одягу, він – такий в костюмі і серйозний. Закрутилося – закрутилося. Собака, Хеппі, досі з нами живе.
Недавні подружки обурено зітхали – за що мені, такій бочці, доглянутий і трохи забезпечений чоловік?
У сім’ю чоловіка мене прийняли відразу і беззастережно – там щастя дітей понад усе. Свекруха покликала мене з собою в зал і тепер я майже стройняшка – 44 розмір!
Весілля справили недавно. Натовп гостей, дві третини яких мені були абсолютно незнайомі. Мама Назара постаралася, але я була не проти. Яка різниця, хто буде на весіллі? Головне, щоб наречений з’явився.
Ситуацію з моєї ріднею вони знали, тому на запрошенні мами і брата не наполягали.
Але одна особа з минулого на весіллі була. Зіна, тобто Василина. Вона вертко ковзала між гостей, розносячи закуски і шампанське. І, побачивши мене, вона змінилася в обличчі. Привітатися сміливості не вистачило. Зате вистачило совісті наябедничати моїй мамі, як у неї дочка добре влаштувалася.
…Дзвінок матері не змусив себе довго чекати. В гості напрошувалася, з зятем і його сім’єю познайомитися. А заодно викуп обговорити. Який викуп? Так для них же мама ягідку ростила, нагороду б тепер, та побільше. Бажано – не менше сімдесяти квадратних метрів, для сина улюбленого.
Я побажала щастя та удачі і мамі, і брату з дружиною. І висловила надію не бачити їх десять разів по чотири роки. Згадали, теж мені. Де вони були, коли я останній фіг без солі доїдала?
В мене є сім’я. Там мене люблять. І їм все одно, скільки я важу, яке у мене віросповідання і як часто я міняю шкарпетки. Вони просто мене люблять. І я відповідаю їм взаємністю.
Все добре, що добре закінчується. Правда, скоро я знову погладшала. Ненадовго, усього на півроку. Але сподіваюся після народження малюка знову схуднути. А якщо і не схудну – моїй родині неважливо, скільки я буду важити. Вони мене будь-яку любити будуть!
Марія
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
