Чотири роки тому я нарешті, проти маминої волі, вийшла заміж за Діму. Мама була категорично проти, а я була при надії, і чоловік наполягав на шлюбі, сказав що не дозволить дитині народитися поза шлюбом.
Звичайно, я була на боці Діми, і мені самій хотілося заміж за кохану людину, хотілося повноцінну сім’ю для дитини. Оскільки сама росла я без батька і знаю, що це таке. Подолавши купу труднощів, ми таки справили скромне весілля, хоча моя мама була проти.
Переїхали ми з Дмитром жити до батьків чоловіка, де й досі живемо. У тісноті звичайно, але місця вистачає. Свекруха і свекор до нас не втручають майже зовсім, вірніше буває, що повчають нас, але в кого цього не буває. Але ми спокійно це сприймаємо, у нас в одне вухо влетіло – в інше вилетіло, і живемо далі тихо мирно, а головне щасливо.
Моїй мамі це все не подобається. Не подобається, що ми живемо у його батьків, бо вона вважає, що повинні жити окремо; не подобаються, що у нас зі свекрухою прекрасні стосунки – вона вважає що я повинна триматися подалі від “цієї хворої та неврівноваженої жінки”. Але ми з Мартою Василівною порозумілися, і я її вважаю дуже хорошою людиною.
Всім нашим рідним і знайомим моя мама розповідає про нашу жахливу родину, вірніше про сім’ю чоловіка, і що я потрапила в “зміїне лігво”, прислуговую їм.
З часом мама почала все частіше мені дзвонити і наполягати, щоб я розлучалася з Дмитром, інакше вона приїде з правоохоронцями і забере нас з онуком насильно. Я намагалася всі ці вистави з мамою загладити, як могла.
Зараз мій чоловік-захисник у відпустці, поїхав на Закарпаття в санаторій, підлікуватися. Перш ніж виїхати ми з ним довго вирішували, їхати чи ні, я його умовила, що варто їхати, бо не відомо чи буде ще така нагода. Я не змогла поїхати з ним через роботу.
Діма поїхав, ми з ним щодня передзвонюємося, переписуємося, жартуємо, майже весь день на зв’язку, він шле мені фото й відео красивих місць, у яких він знаходиться.
Моїй мамі ми не сказали, що він поїхав, бо я знала, який буде конфлікт. І ось якимось дивом вона дізнається, що чоловік поїхав відпочивати до санаторію.
Подзвонила мені і почала мене накручувати, мовляв, він мене обманює, з дівчатами іншими зустрічається, взагалі він не в санаторії. І знову – розлучайся!!!
Я вже зовсім не знаю, як її поставити на місце і попросити не втручатися у наші стосунки. Я вже їй і ласкаво і не дуже пояснювала, що у нас з чоловіком нормальна сім’я, що любимо, хочемо бути разом. А вона каже – ні, треба розлучатися, тобі погано в тій сім’ї, я це відчуваю.
Ну як їй пояснити, що у мене все добре? У мене вже немає жодного бажання з нею спілкуватися взагалі, але я враховую, що вона ще й бабуся онуку, і у неї крім мене й мого синочка більше нікого немає. Ну чому вона себе так веде?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини