fbpx
життєві історії
Чи багато тут тих, хто перебуває у шлюбі? А розлучених? Матерів-одиначок? Я не можу себе віднести ні до тих, ні до тих. Моє життя повне образ. Сліз.  Вічні повідомлення від його баб… Мій шлюб – суцільне пекло. Хоча мені здається, в пеклі набагато краще…

А все колись то починалося з любові. Не знаю, може це так відстань впливає на людину? Або вік?

Почну спочатку…

Я познайомилася зі своїм чоловіком 8 років тому. І понесло, закрутило. Як метелик тоді літала. Потім весілля, народження дочки. Перші незграбні крочки, перше «мама». Так і рік пройшов. Потім другий. Ми нарешті переїхали від свекрухи, яку я всім дратувала.

Думала (наївна), що так нам буде краще…

Але на цьому рай закінчився. Чоловіка  наче підмінили. Він вічно у відрядженнях. Вдома його ніколи немає. Я з донечкою сама.

Постійні повідомлення від його баб…

Пам’ятаю його відмовки, як він викручувався, виправдовувався… Як мене благала свекруха не подавати на розлучення, мовляв, та дівка сама до нього липне. Вішається на нього. І знаєте що? Пробачила.

Заради дочки пробачила. А для себе зрозуміла, що НЕ ЛЮБЛЮ.

Але нічого доброго не вийшло. Знову зради. До того ж, пити почав. Вдома я була твариною. Шалавою. Тупорилою. Дожилася… Доборолась за своє місце під сонцем. Як же я чекала того моменту коли він їхав!..

І ледве терпіла той час, коли він був удома… Так пройшло 4 роки. Так! 4 даремно витрачених мною роки на чужого мені мужика!

Якось після чергової п’янки він мене штовхнув. І підняв руку.

Йому не сподобалося, що я відмовила йому в близькості. Гроші тоді забрав. Картки порізав. Я в 12 ночі – зима, сніг, морозяка – йшла з донькою до брата на інший кінець міста.

А вранці чоловік примчав, не розуміючи де я поділася і що сталося. Він так пив, що не пам’ятав, що творив. Вибачався. Обручку подарував… І я пробачила… Пробачила, що б знову терпіти образи, приниження, побої.

Батьки вмовили переїхати до нього в інше місто, в іншу країну (бо він працював в іншій країні). Я поїхала. Як він розпинався, що тепер все буде відмінно! Що він любить нас. Що все для нас зробить… Вірите? Зробив!

Він покинув мене в чужій країні. З дитиною. Без роботи і засобів до існування. Пішов на роботу і не повернувся. Звоню – не відповідає. Написав, що я його дістала. І що ми набридли йому.

Сиджу, і плачеться, і не плачеться. Я не знаю, що робити, як далі жити. Як вчинити правильно. Вчора трохи таблеток не наковталася. Якби не дочка, так і сталося б.

Ось що потрібно цим мужикам? Жерти – завжди наготовлено. Прибираю щодня. Шкарпетки його перу. З друзями скрізь ходить (це я в чотирьох стінах сиджу, хоч аууу кричи). Я жахливо втомилася. Хочу тиші і спокою. Хочу кохати і бути коханою.

Де ж те світле почуття, де людські відносини? Чому люди не цінують те, що їм дано?..

Джерело

Фото – з відкритих джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook